Джордж Френсіс Фіцджеральд
Джордж Фре́нсіс Фі́цджеральд (англ. George Francis Fitzgerald; 3 серпня 1851 — 22 лютого 1901) — ірландський фізик.
| Джордж Френсіс Фіцджеральд | |
|---|---|
| англ. George Francis Fitzgerald | |
 | |
| Народився |
3 серпня 1851 Дублін, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії |
| Помер |
22 лютого 1901 (49 років) Дублін, Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії |
| Поховання | Mount Jerome Cemeteryd |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Триніті-коледж (Дублін) |
| Галузь | фізика, електромагнетизм |
| Заклад | Триніті-коледж (Дублін) |
| Науковий ступінь | професор |
| Членство |
Лондонське королівське товариство Максвеліанціd[1] |
| Нагороди | |
 Джордж Френсіс Фіцджеральд у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Джордж Френсіс Фіцджеральд народився в Дубліні у сім'ї Вільяма Фіцджеральда, єпископа протестантської Церкви Ірландії та Енн Френсіс Стоні, сестри відомого фізика і математика Джорджа Стоні. Здобував освіту там же у Триніті-коледжі. Закінчив курс в університеті у 1874 році, де почав працювати з 1877-го. У 1881 році обійняв посаду професора фізики в університеті у Дубліні де і викладав до кінця свого життя.
Поряд з Олівером Лоджем, Олівером Гевісайдом та Генріхом Герцом, Фіцджеральд був провідною фігурою серед групи «максвеллівців» (англ. Maxwellians), якими у кінці 1870-х та протягом 1880-х років було переглянуто, розширено, пояснено і підтверджено положення математичної теорії електромагнітного поля Джеймса Клерка Максвелла[2].
Керуючись рівняннями Максвелла, Фіцджеральд у 1883 році був першим, хто запропонував пристрій для отримання швидко осцилюючих електричних струмів для генерування електромагнітних хвиль. Конструкція була підтверджена експериментально німецьким фізиком Г. Герцом у 1888 році, а згодом, її було використано при створенні бездротового телеграфу[3].
У 1883 році обраний членом Лондонського королівського товариства.
З 1892 до 1893 року обирався президентом Лондонського товариства фізиків[4].
Фіцджеральд одружився 21 грудня 1885 року з Гаррієтт Мері Джеллетт (англ. Harriette Mary Jellett), дочкою Джона Х'юїта Джеллетта (англ. John Hewitt Jellett) очільника Триніті Коледжу. У них народилось троє синів і п'ять дочок[4].
Як послідовник Максвелла, Д. Фіцджеральд розробляв теорію електричних та магнітних явищ. Його наукові публікації з питань електромагнетизму друкували наукові журнали «Transactions of the Royal Society» та «Transactions of the Dublin Society»[5].
Праці Джорджа Фіцджеральда присвячені вивченню електромагнітних хвиль, електролізу, магнітооптичного ефекту Керра, коливального розряду конденсатора, розсіювання рентгенівського випромінювання. У 1883 році отримав математичний вираз для розрахунку енергії, що випромінюється диполем. Для пояснення негативного результату досліду Майкельсона — Морлі у 1892 році висунув незалежно від Г. Лоренца гіпотезу про скорочення розмірів рухомих тіл у напрямку руху (укорочення Лоренца-Фіцджеральда), яка стала важливим кроком на шляху до створення у 1905-му році Альбертом Ейнштейном спеціальної теорії відносності[4].
1899 року вченого нагороджено Королівською медаллю Лондонського королівського товариства[6]. У 1900 році його обрано почесним членом Королівського товариства Единбурга[4].
Джордж Френсіс Фіцджеральд помер 22 лютого 1901 року в рідному місті.
Вшанування пам'яті ред.
У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джорджа Фіцджеральда кратеру на зворотному боці Місяця[7].
Примітки ред.
- ↑ Oliver Heaviside / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Bruce J. Hunt The Maxwellians [Архівовано 18 серпня 2021 у Wayback Machine.]. — Cornell University Press, 2005. — 266 p.
- ↑ Professor Reville, William (2001). George Francis FitzGerald — Eminent Irish Physicist [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]. — University College Cork.
- ↑ а б в г Lees, Charles Herbert FitzGerald, George Francis [Архівовано 30 травня 2020 у Wayback Machine.]. / Dictionary of National Biography, 1912 supplement. London: Smith, Elder & Co., 1912.
- ↑ Фицджеральд, Джордж Френсис // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Royal Medal [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.).
- ↑ Fitzgerald. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). 18 жовтня 2010. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 23 листопада 2014. (англ.)
Джерела ред.
- Храмов Ю. А. Фитцджеральд Джордж Фрэнсис (Fitzgerald George Francis) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 278. — 400 с. (рос.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джордж Френсіс Фіцджеральд |
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Джордж Френсіс Фіцджеральд в архіві MacTutor (англ.)
- FitzGerald letters at the Royal Dublin Society, with digitized images of over 2000 letters to and from FitzGerald (англ.)
- FitzGerald of Kilcarragh [Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Genealogical Pedigree of George Francis FitzGerald (англ.)