Джордж Сантая́на (англ. George Santayana, ісп. Jorge Agustín Nicolás Ruiz de Santayana, іспанське ім'я Хо́рхе Агусти́н Нікола́с Руїс де Сантая́на; 16 грудня 1863, Мадрид — 26 вересня 1952, Рим) — американський філософ і письменник іспанського походження. Все життя зберігаючи іспанське громадянство, Сантаяна писав англійською, виріс і здобув освіту в США і вважається представником передусім американської культури, хоча більшу частину життя провів у різних країнах Європи.

Джордж Сантаяна
англ. George Santayana
Ім'я при народженні ісп. Jorge Agustín Nicolás Ruiz de Santayana y Borrás
Псевдо George Santayana
Народився 16 грудня 1863(1863-12-16)[4][2][…]
Мадрид, Іспанія[4][1] або San Bernardo streetd, Мадрид[5]
Помер 26 вересня 1952(1952-09-26)[1][2][…] (88 років)
Рим, Італія[1]
·рак шлунка
Поховання Кампо Верано[6]
Країна  Іспанія
Місце проживання Авіла[5]
Beacon Streetd[5]
Діяльність філософ, письменник, поет, прозаїк-романіст, есеїст, викладач університету
Галузь філософія, творче та професійне письмоd[7] і поезія[7]
Alma mater Гарвардський університет, HU Berlin, Королівський коледж, Кембрідж, Гарвардський коледж і Boston Latin Schoold
Знання мов іспанська і англійська[2][8]
Заклад Гарвардський університет
Членство Американська академія мистецтв та літератури і Фі Бета Каппа
Конфесія Christian atheismd
Батько Agustín Ruiz de Santayanad[9]
Мати Josefina Borrásd
Автограф

Відомий завдяки шеститомній праці «Життя розуму» («The life of reason», 1905—1906), працям «Скептицизм і тваринна віра» («Scepticism and animal faith», 1923), «Останній пуританин» («The last puritan», 1935) та іншим, а також есе, віршам та романам.

Філософія ред.

Філософія Сантаяни має гуманістичну спрямованість. За Сантаяною, основна задача філософії має полягати не в поясненні світу, а у напрацюванні «морального ставлення» до нього.

Головна думка філософії Сантаяни полягає в тому, що найдосконалішим відношенням людини до світу є естетичне ставлення, і рівень розвитку суспільства визначається не виробництвом матеріальних благ, а кількістю енергії, витраченої на «прикрашання життя і культуру уяви». Філософ був впевнений, що «в науці існує всепроникний, неминучий і мінливий елемент поезії… Наука є мисленнєвим акомпанементом мистецтва». В «Житті розуму» він розглядав науку, мистецтво, суспільство і релігію з точки зору «моральних благ», що досягаються людством в його прагненні встановити рівновагу з середовищем. Сантаяна вважав, що «сама природа тягне за собою свій ідеал і що прогресивна організація ірраціональних імпульсів творить раціональну думку».

В галузі політичної філософії Сантаяна був прихильником ідеї «еліти» на противагу ідеї демократії.

Бібліографія ред.

  • 1894. Сонети та інші вірші
  • 1896. Сенс краси: Контури естетичної теорії.
  • 1899. Люціфер: Теологічна трагедія
  • 1900. Інтерпретації поезфї та релігії

Твори ред.

Примітки ред.

Джерела ред.

Посилання ред.