Вікіпедія

Джон Еверетт Мілле

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мілле.

Джон Еверетт Мілле (англ. John Everett Millais; 8 червня 1829 — 13 серпня 1896) — англійський живописець, один із засновників Братства прерафаелітів.

Джон Еверетт Мілле
англ. John Everett Millais
Народження 8 червня 1829(1829-06-08)
Саутгемптон
Смерть 13 серпня 1896(1896-08-13) (67 років)
  Лондон
(рак гортаніd)
Поховання собор Святого Павла
Країна  Сполучене Королівство
Жанр живопис, естамп
Навчання Королівська академія мистецтв
Діяльність художник, ілюстратор, фотограф
Напрямок Прерафаелітизм
Покровитель Джон Раскін
Вплив Веласкес, Джон Макрайтер
Член Королівська академія мистецтв, Академія красних мистецтв Франції, Royal Society of Portrait Paintersd і Берлінська академія мистецтв
Твори Peace Concludedd, A Huguenotd, The Black Brunswickerd, Офелія, Христос у будинку батьків, The Order of Released і Marianad
Батько John William Millaisd[1]
Мати Mary Emily Evamyd[1]
У шлюбі з Effie Grayd[2]
Діти John Guille Millaisd[1][2], Sir Everett Millais, 2nd Baronetd[1], George Gray Millaisd[1], Effie Gray Millaisd[1][2], Mary Hunt Millaisd[1], Alice Sophia Caroline Millaisd[1][2], Sir Geoffrey William Millais, 4th Bt.d[1] і Sophia Margaret Jameson Millaisd[1]
Брати, сестри Emily Millaisd
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Художній інститут Чикаго, Оклендська галерея мистецтвd, Музей Ґетті, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Ашмолеан музей[3], Музей мистецтва Метрополітен[4], Національні галереї Шотландіїd, Художня галерея леді Левер, Національна галерея, Галерея мистецтв Вокера, Манчестерська художня галереяd, Sudley Housed, Художня галерея і музей Келвінгроув, Guildhall Art Gallery and London's Roman Amphitheatred, Монреальський музей красних мистецтв, Художній музей Волтерс, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Музей Фіцвільяма, Єльський центр британського мистецтваd, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Національна портретна галерея (Лондон), Художня галерея Вінніпега, Художня галерея Єльського університету, Детройтський інститут мистецтв, Музей д'Орсе, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Національний музей образотворчого мистецтва[5], Галерея Уффіці, Тейт Британія, Музей Вікторії та Альберта, Національний музей Кардіффа, Brighton Museum & Art Galleryd, Gallery Oldhamd, Dick Instituted, Королівська академія мистецтв, Bristol City Museum and Art Galleryd, Perth Art Galleryd, Shipley Art Galleryd, Southampton City Art Galleryd, Художня галерея Лідса, Leighton House Museumd і Print Collectiond[6]
Нагороди
CMNS: Джон Еверетт Мілле у Вікісховищі

Біографія ред.

 
Христос у будинку батьків. 1850, Тейт Британія, Лондон
 
Офелія. 1852, Тейт Британія, Лондон. Картина послужила джерелом натхнення для постеру фільму Ларса фон Трієра «Меланхолія» (2011)

Навчання, Братство прерафаелітів ред.

Мілле народився в Саутгемптоні і почав навчатися малюванню у віці дев'яти років. У 1838 році, коли стали очевидними його здібності, сім'я перебралася до Лондона[7][8].

В грудні 1840 року у віці 11 років Мілле вступив до Королівської академії мистецтв, ставши наймолодшим студентом за всю історію закладу[8]. В академії Джон провчився шість років, у 1843 році отримавши срібну медаль за малюнок. До п'ятнадцяти років він вже чудово володів пензлем. У 1846 році його історична картина «Пісарро бере у полон перуанських інків» була відібрана для літньої виставки Академії і у підсумку була визнана критиками найкращою. Наступного року Мілле отримав золоту медаль за картину «Напад Веніамінового роду на дочок Сілоама»[7].

У 1848 році Джон Мілле разом з Холманом Гантом і Данте Габрієлем Росетті, з якими познайомився на одній з виставок, заснував Братство прерафаелітів.

Його раннім роботам властива значна деталізація. Так, картину 1850 року «Христос у будинку батьків» критики визнали надмірно реалістичною, а в газеті «Таймс» її навіть охрестили «обурливою». Однак Мілле це не бентежило, і він продовжував свою творчість серед прерафаелітів. Насправді, технічна досконалість картин Мілле одразу виділила його серед інших живописців, тому роботи художника завжди приймали на виставках Академії, якими б радикальними вони не були[8]. Його також підтримав критик Джон Раскін, побачивши у ньому видатний талант.

Влітку 1853 року Раскін і його дружина Еффі запросили Мілле вирушити разом на літо в Гленфінлас. Мілле і Еффі полюбили один одного і, після її скандального розлучення з Раскіним[9], одружилися. У подружжя було вісім дітей, наймолодший син Джон Гілл Мілле став визначним натуралістом і художником.

Після розпаду братства ред.

Одруження змінило Мілле: для підтримки родини він мав створювати більшу кількість картин, а також дорого їх продавати. Він повністю відрікся від поглядів та ідей прерафаелітизму. Приміром, картину «Сер Ізюмбрас» (1857), де художник сильно відійшов від прерафаелітської техніки, Раскін назвав «навіть не невдачею, а катастрофою». Натомість Мілле здобув величезну популярність і величезні статки, заробляючи до 30 тис. фунтів на рік[10]. Він зробився портретистом, частково пейзажистом[7] (причому пейзажі писав не на замовлення, а як хобі — для себе[11]). На портретах зображав, як правило, людей відомих, котрі обіймали високі громадські посади[10]. У 1885 році Мілле став першим англійським художником, який отримав титул баронета. У 1896 році обійняв посаду президента Королівської академії мистецтв.

Сьогодні у Великій Британії Мілле належить до числа найулюбленіших художників середини XIX століття[11].

Найвідомішою роботою художника є картина «Офелія» (англ. Ophelia, 1851—1852), на якій зображена кохана Россетті Елізабет Сіддал.

Картини ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б в г Kindred Britain
  3. ↑ http://collections.ashmolean.org/object/59248
  4. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437092
  5. ↑ https://www.bellasartes.gob.ar/
  6. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/306972
  7. ↑ а б в Милле, Джон // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  8. ↑ а б в Tate Britain| Past Exhibitions | Millais. Архів оригіналу за 9 листопада 2011. Процитовано 8 липня 2014.
  9. ↑ Путеводитель по искусству. Под ред. Яна Чилверса. — М.: ОАО Издательство «Радуга», 2002
  10. ↑ а б Шестаков В. П. Прерафаэлиты: мечты о красоте. — М.: Прогресс-Традиция, 2004. ISBN 5-89826-217-2.
  11. ↑ а б Екатерина Беляева. Плодовит по семейным обстоятельствам. Выставка Джона Миллеса открылась в Амстердаме. — Газета «Культура» № 9, 12 марта 2008 г., с. 15

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Еверетт_Мілле&oldid=41182392