Джон Данстейбл
Джон Да́нстейбл (англ. John Dunstable, Dunstaple, Dunstapell, Dumstable; кінець XIV ст. — 24 грудня 1453) — англійський композитор, музичний теоретик і вчений.
| Джон Данстейбл | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1390[1][2][…] |
| Дата смерті | 24 грудня 1453[1][3][4] |
| Місце смерті | Лондон, Королівство Англія |
| Поховання | Лондон |
| Громадянство | Королівство Англія |
| Професії | композитор |
| Жанри | класична музика і духовна музика |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографічні відомості ред.
Ймовірно, композитор народився в Данстейбле в Бедфордширі. Дата його народження невідома, її вираховують за раннім відомими роботами Данстейбла, які датують 1410–1420 роками.
Ймовірно, до 1427 року він служив придворним музикантом у герцога Бедфордського (брата короля Генріха V), тому міг жити деякий час у Франції, оскільки герцог був регентом Франції у 1423–1429 роках. У 1427–1436 роках Данстейбл перебував при дворі Жанни Наваррської, другої дружини англійського короля Генріха IV. Згідно з податковими записами за 1436 рік, Данстейбл мав власність у Нормандії, а також в Кембриджширі, Ессексі і Лондоні. У 1438 році він перебував на службі в Хамфрі, у герцога Глостерського.
На відміну від багатьох композиторів того часу, Данстейбл не був кліриком. Ймовірно, він був одружений.
Він був не тільки композитором, але і астрономом, астрологом і математиком. З його епітафії ми знаємо, що він «вивчав закони небесних сузір'їв». Деякі його роботи з астрології дійшли до нас, однак, швидше за все, астрономом він не був, а тільки переписав в 1438 році трактат з астрономії, що відноситься до XIII століття.
Данстейбл похований в Лондоні в церкві Сент-Стівен-Уолбрук. Надгробок було поставлено в церкві на початку XVII ст. Церква була відновлена після пожежі 1666 року, надгробок відновили в 1904 році. У епітафії Данстейбл названий славою і світилом музики.
Музична творчість ред.
Відомо близько 50 композицій Данстейбла. Можливо, його перу належать і інші твори, відомості про авторів яких не збереглися. Данстейблу приписуються дві повні меси «Rex seculorum» і «Da gaudiorum premia». Збереглися частини мес (серед них зустрічаються парні, наприклад Kyrie-Gloria або Sanctus-Agnus dei), близько 12 мотетів (включаючи відомий мотет, що об'єднує гімн «Veni Creator Spiritus» і секвенцію «Veni Sancte Spiritus», мотет «Quam pulcra es» на біблійні слова з «Пісні пісень» і «Nasciens mater virgo»), інші обробки літургійних текстів, кілька пісень на французькі або італійські тексти, серед яких відома «О rosa bella» (можливо її автором єє Джон Бедінгем).
Творчість Данстейбла є важливою сполучною ланкою між музикою Середньовіччя і поліфонією епохи Відродження. З XVI ст. закріпилася легенда про Данстейбла як «винахідника» поліфонії, хоча в дійсності поліфонічний принцип лежить у народному музикуванні, а перенесення його в професійну музику, розпочавшись у Середньовіччі, зайняло кілька століть. Однак Данстейбл надав хоровому звучанню ту повноту, природність, силу і блиск, які характеризують хоровий стиль нідерландської школи.
Для Данстейбла характерні панування триголосся, мелодійне багатство голосів, імпровізаційність у розвитку мелодії. Данстейбл використовував для створення частин мес традиційні мелодії духовних піснеспівів, варіював мелодію cantus firmus’a, розташовуючи її в тенорі або в суперіусі, пише ізорітмічні мотети, вводить невеликі імітації, застосовує складні прийоми «перетворення» одного й того ж голосу (в основному викладі, далі зі зверненням інтервалів, потім з пропусками пауз і нот, у ракоходному зверненні, квінтою вище тощо), змінює кількість звучань у композиції голосів.
Одним з перших він став використовувати в «вільних» голосах мелодичний матеріал, споріднений матеріалу cantus firmus. Данстейбл розробив жанр декламаційного мотету, в якому музичний ритм підпорядкований ритму вірша. Незважаючи на переважання церковних ладів, в його музиці явно відчуваються мажор і мінор.
У складі капели герцога Бедфордського Данстейбл бував у Камбре, де у нього могли вчитися Ґійом Дюфаї і Жиль Беншуа. Французький поет Мартін ле Франк зазначав, що на їхню музику вплинув contenance angloise (англійський стиль) Данстейбла. Під «англійським стилем», ймовірно, малося на увазі використання фобурдона й особливе значення терції і сексти.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119386518 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
Література ред.
- В. Коннов. Нидерландские композиторы XV—XVI веков. — Ленинград: Музыка, 1984.
- Т. Ливанова. История западноевропейской музыки до 1789 года: Учебник в 2-х тт. Т. 1. — М.: Музыка, 1983.
- Margaret Bent[en]: «John Dunstaple», Grove Music Online, ed. L. Macy (Accessed January 19, 2006), (subscription access) [Архівовано 21 липня 2007 у WebCite]
- Stanley Boorman, et al. «Sources, MS.» In Grove Music Online. Oxford Music Online, http://www.oxfordmusiconline.com/subscriber/article/grove/music/50158pg28 (accessed December 29, 2008).
- Margaret Bent: «Dunstaple», Oxford Studies of Composers. London, Oxford University Press, 1981. ISBN 0-19-315225-8
- Margaret Bent: «Dunstaple [Dunstable], John (d. 1453), composer», Oxford Dictionary of National Biography (subscription access) [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Gustave Reese[en], Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
Посилання ред.
- Проект «Школа старинной музыки» [Архівовано 21 грудня 2007 у Wayback Machine.]