Джон Вільям Вотергаус (англ. John William Waterhouse; 6 квітня 1849(18490406), Рим — 10 лютого 1917, Лондон) — англійський художник, творчість якого відносять до пізньої стадії прерафаелітизму.

Джон Вільям Вотергаус
англ. John William Waterhouse
Вотергаус, 1886.
При народженні Джон Вільям Вотергаус
Народження 6 квітня 1849(1849-04-06)
Рим, Італія
Смерть 10 лютого 1917(1917-02-10) (67 років)
  Лондон, Велика Британія
(злоякісна пухлина[1])
Поховання Кенсал-Грін[2]
Національність англієць
Країна  Королівство Італія
 Сполучене Королівство
Жанр прерафаелітизм
Навчання Королівська академія мистецтв, (Велика Британія)
Діяльність художник, архітектурний кресляр
Напрямок прерафаеліти, neo-Pompeiand, імпресіонізм і символізм
Роки творчості 1870—1917
Член Королівська академія мистецтв
Твори Пані Шалотт, Цирцея подає келих Одіссею (картина), Gather Ye Rosebuds While Ye Mayd, Сон і його зведений брат Смерть (картина), Opheliad і Гілас та німфи (картина)
У шлюбі з Esther Kenworthy Waterhoused[3][1]
Роботи в колекції Оклендська галерея мистецтвd, Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея Канади, Художня галерея Онтаріо[4], Hessian State Museum Darmstadtd, Aberdeen Art Galleryd, Kirkcaldy Museum and Art Galleryd, Sheffield Galleries and Museums Trustd, Touchstones Rochdaled, Королівська академія мистецтв, Національна галерея, Towneley Hall Art Gallery and Museumd, Художня галерея Південної Австралії, Галерея мистецтв Вокера, Манчестерська художня галереяd, Художня галерея леді Левер, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Museum Walesd, Laing Art Galleryd, Art Renewal Center, Dahesh Museum of Artd, Falmouth Art Galleryd, The Boxd, Художня галерея Лідса, Kōriyama City Museum of Artd, Harris Museum and Art Galleryd, Queensland Art Gallery & Gallery of Modern Artd, Gallery Oldhamd, Єльський центр британського мистецтваd і Leighton House Museumd
Автограф

CMNS: Джон Вільям Вотергаус у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився 1849 року в Римі, в родині британських художників Уїльяма та Ізабелли Вотергаус. 1854 року з родиною повертається до Лондону. На початку 1870—х років Вотергаус допомагає батькові в його студії, з 1871 року вступає до Королівської академія мистецтв. Живопис та скульптуру вивчає під керівництвом художника Пікерсгіла. 1874 року, у віці двадцяти п'яти років, представляє на виставці картину «Сон та його зведений брат Смерть», яка була добре прийнята критикою і згодом виставлялася практично щороку, аж до смерті художника.

Наприкінці 1870-х і 1880-х років здійснює кілька поїздок до Італії. 1883 року одружується на художниці Естер Кенуорті.

 
Сон та його зведений брат Смерть, 1874

Після одруження влаштовується працювати в Студію Примроз Хілл. 1884 року художник презентує картину «Леді з Шалот» (1884, Галерея Тейт, Лондон), яка принесла йому світове визнання, картина була придбана сером Генрі Тейт, після виставки в Академії. Живописні роботи цього періоду показують зростання інтересу Вотергауса до тем пов'язаних з прерафаелітами, особливо до створення образів трагічних чи владних фатальних жінок: «Клеопатра» (1888), «Цірцея подає келих Одіссею» (1891), «Цирцея Інвідіоза» (1892), а також до живопису пленеру.

З 1895 року Вотергаус обраний членом Королівської академії мистецтв. Його дипломною роботою стала картина «Нереїда» (пізніше доопрацьована майстром, остаточний варіант картини за 1901 рік). В середині 1880-х проводить виставки у галереї Гросвенор, Новій галереї, а також на провінційних виставках в Бірмінгемі, Ліверпулі та Манчестері. Картини цього періоду набули популярності в Англії та за кордоном як частина міжнародного руху символістів. На початку 1890-х Вотергаус починає писати портрети.

З 1900-х років бере активну участь у громадських організаціях художників і діячів мистецтв Англії. Живопис художника часто відносять до прерафаелітів, хоча Вотергаус формально і не належав до цієї течії. За своє життя Вотергаус написав більше двохсот картин на міфологічні, історичні та літературні сюжети. Він розділяв інтерес прерафаелітів до сюжетів, запозиченим з поезії та міфології, безпомилково передавав драматизм моменту, демонстрував блискуче володіння композицією і мальовничою технікою.

В 1908—1914 роках Вотергаус створює ряд картин, заснованих на літературних і міфологічних сюжетах («Міранда», «Трістан та Ізольда», «Психея», «Персефона» та інші). На цих картинах художник зображує свою улюблену модель, нещодавно ідентифіковану дослідниками творчості Вотергауса, Кеном і Кеті Бейкр, як міс Мюріел Фостер. Дуже небагато відомо про приватне життя Вотергаус — тільки кілька листів збереглося до нашого часу і, власне, багато років персоналії його моделей залишалися таємницею. Зі спогадів сучасників також відомо, що Мері Ллойд, модель шедевра лорда Лейтона «Палаючий червень», позувала і для Вотергауса.

Незважаючи на страждання від хвороби, Вотергаус протягом останніх десяти років життя продовжував активно займатися живописом аж до своєї смерті. Помер від раку в 1917 році. Похований на кладовищі Кенсал-Грін у Лондоні.

Дружина художника Естер Уотерхаус пережила чоловіка на 27 років, померши в приватному санаторії в 1944 році.[5]

Галерея ред.

Творчість 1870-х ред.

Творчість 1880-х ред.

Творчість 1890-х ред.

Творчість 1900-х ред.

Творчість 1910-х ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б https://www.kunstkopie.de/a/waterhouse.html
  2. Find a Grave — 1996.
  3. https://web.archive.org/web/20091203212445/http://www.johnwilliamwaterhouse.com/pictures/esther-kenworthy-waterhouse-1885/
  4. https://ago.ca/collection/object/71/18
  5. John William Waterhouse. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2014.

Джерела ред.