Джозеф П'єр ЛаСаль
| Джозеф ЛаСаль | |
|---|---|
| Joseph P. LaSalle | |
| Народився |
28 травня 1916 Стейт-Колледж, Сентр, Пенсільванія, США[3] |
| Помер |
7 липня 1983 (67 років) Літтл-Комптон, Ньюпорт, Род-Айленд, США[3] |
| Країна |
 США |
| Діяльність | математик, викладач університету |
| Alma mater | Каліфорнійський технологічний інститут |
| Галузь | математика[4] і теорія диференціальних рівнянь[d][4] |
| Заклад | Браунський університет |
| Науковий керівник | Aristotle Michald[5] |
| Аспіранти, докторанти |
Kenneth R. Meyerd[5] Joseph Eugene Billottid[5] San Wand[5] Edward Nwenenda Onwuchekwad[5] John William Palmerd[5] Michael Ronald Latinad[5] |
| Відомий завдяки: |
Принцип інваріантності ЛаСаля, Нерівність Бігарі–ЛаСаля[en] |
| Нагороди |
Премія Шовене[en] (1965)[1], Грант Гуггенгайма (1975)[2] |
Джозеф П'єр ЛаСаль (англ. Joseph Pierre LaSalle; нар. 28 травня 1916, Стейт Коледж, Пенсільванія — пом. 7 липня 1983, Літтл-Комптон, Род-Айленд) — видатний американський математик працювавший переважно у розділі динамічних систем та систем керування. Відомий своїми внесками в теорію стійкості руху, насамперед т. зв. принципом інваріантності ЛаСаля (англ. LaSalle invariance principle). В українських (та радянських) джерелах цей принцип більш відомий за назвою теорема Барбашина-Красовського.
Біографія ред.
Джозеф ЛаСаль захистив свою дисертацію 1941 року в каліфорнійському технологічному інституті.[6] З 1946 року працював в університеті Нотр-Дам, де знаходився до 1958 року. За час його візиту до Принстона у 1947—1948, під впливом спілкування з Соломоном Лефшецом та Річардом Беллманом, ЛаСаль захопився теорією диференціальних рівнянь.[7]
1964 року заснував Журнал Диференціальних Рівнянь (англ. Journal of Differential Equations[8]) та займав посаду його головного редактора до 1980 року.[7] У 1962—1963 рр. був президентом Товариства Промислової та Прикладної Математики SIAM (англ. Society for Industrial and Applied Mathematics).[9]
Посилання ред.
- ↑ (англ.) Mathematical Association of America, Chauvenet Prize recipients.
- ↑ (англ.) J. P. LaSalle Guggenheim Fellowship.
- ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д е ж Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ (англ.) J. P. LaSalle on the Mathematics Genealogy Project [Архівовано 20 листопада 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ а б (англ.) SIAM J. Control Optim., 21(6), vii-ix. In Memoriam [Архівовано 24 січня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Журнал Диференціальних Рівнянь [Архівовано 21 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Президенти Товариства Промислової та Прикладної Математики SIAM [Архівовано 5 вересня 2015 у Wayback Machine.]
Деякі праці ред.
- (англ.) LaSalle, J.P. Some extensions of Liapunov's second method [Архівовано 30 квітня 2019 у Wayback Machine.], IRE Transactions on Circuit Theory, volume 7, number 4, pp. 520—527, 1960.
- (англ.) Hale J.K., LaSalle, J.P. Differential Equations: Linearity vs. Nonlinearity [Архівовано 4 жовтня 2015 у Wayback Machine.], SIAM Review, volume 5, number 3, pp. 249−272, 1963. (SIAM).
- (англ.) LaSalle, J.P. Stability theory for ordinary differential equations [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], Journal of Differential Equations, volume 4, issue 1, pp. 57-65, 1968.
- (англ.) LaSalle, J.P. The Stability of Dynamical Systems [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.], SIAM, 1976.
- (англ.) LaSalle, J.P. The stability and control of discrete processes, volume 62, Springer, 1986.
|
|
Це незавершена стаття про особу США. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |