Джеджелава Гайоз Іванович

Гайоз Іванович Джеджелава (29 грудня 1914 (11 січня 1915), Тифліс, Тифліська губернія, Російська імперія — 16 березня 2005) — радянський футболіст, правий крайній нападник. Заслужений майстер спорту (1946).

Ф
Гайоз Джеджелава
Особисті дані
Народження 11 січня 1915(1915-01-11)
  Тифліс, Російська імперія
Смерть 16 березня 2005(2005-03-16) (90 років)
  Тбілісі, Грузія
Поховання Тбілісі[1]
Зріст 164 см
Громадянство  СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1935–1937  «Локомотив» (Тбілісі)  ? (?)
1937–1948  «Динамо» (Тбілісі) 136 (59)
1941  «Динамо» (Тбілісі) 8 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1950–1951  ВПС (Москва)
1956–1957  «Динамо» (Тбілісі)
1956  Грузинська РСР
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Біографія ред.

Виступав у тбіліських командах паровозного депо, «Локомотив» і «Динамо». Яскравий футболіст довоєнного радянського футболу. На високому рівні володів технікою дриблінга, точним і потужним ударом, мав високу стартову швидкість.

За «Динамо» у чемпіонаті СРСР зіграв 144 матчі, забив 61 м'яч. Зробив три хет-трики: 12 травня 1939 у грі з «Динамо» (Москва)[2], 8 травня 1940 р. у матчі проти ленінградського «Динамо» (найшвидший хет-трик для футболіста)[3] і 6 липня 1948 року в матчі з московськими «торпедівцями»[4].

Влітку 1937 року, збірна Басконії провела в СРСР дев'ять матчів. Гайоз Джеджелава грав проти басків у складі збірної Грузії. Матч відбувся 30 липня у Тбілісі і завершився перемогою гостей з рахунком 3:1 (забивали Лангара (2), Алонсо — Пайчадзе).

У 1950 році прийняв пропозицію від Василя Сталіна очолити команду Військово-повітряних сил Московського воєнного округу. Разом з ним до Москви поїхав і молодший брат Спартак[5][6]. По паперам Джеджелава очолював і хокейну команду клуба, але фактично нею керував Всеволод Бобров. Потім був старшим тренером «Динамо» (Тбілісі), збірної Грузинської РСР, тренером тбіліських «Локомотива» і «Спартака». Працював інженером-механіком, директором заводу будматеріалів.

Нагороди ред.

 орден «Знак Пошани» (1941)

 орден Червоної Зірки (1946)

 орден «Знак Пошани» (1950)

 орден «Знак Пошани» (1957)

 орден Трудового Червоного Прапора (1972)

Досягнення ред.

Гравця ред.

Входить до символічної збірної радянського футболу 30-х років (версія тижневика «Футбол-хоккей»):

Воротар: Анатолій Акимов.

Захисники: Олександр Старостін, Василь Соколов.

Півзахисники: Станіслав Леута, Андрій Старостін, Віктор Федоров.

Нападники: Гайоз Джеджелава, Михайло Якушин, Володимир Степанов, Василь Павлов, Сергій Ільїн.

Тренера ред.

Спартакіада народів СРСР: 2-е місце (1956 — зі збірною Грузинської РСР)

Примітки ред.

  1. საქართველოს ბიოგრაფიული ლექსიკონი — 2001.
  2. Динамо (Тбілісі) 4 — 1 Динамо (Москва). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016. 
  3. Динамо (Тбілісі) 5 — 0 Динамо (Ленінград). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016. 
  4. Динамо (Тбілісі) 3 — 1 Торпедо (Москва). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 25 листопада 2016. 
  5. Літопис Акселя Вартаняна. 1946 рік. Архів оригіналу за 23 травня 2017. Процитовано 25 листопада 2016. 
  6. Спартак Джеджелава (рос.). «FootballFacts». Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 26 листопада 2016. 

Посилання ред.