Джебель Хараз
Координати: 15°10′ пн. ш. 43°45′ сх. д. / 15.167° пн. ш. 43.750° сх. д.
Гори Хараз, або Гори Джебель Хараз, або просто Дже'бель Хара'з (араб. جبل حراز англ. Jabal Haraz) — барвиста гряда гір (гірський хребет) Ємену між Сана і ель-Ходейда, як кордон між високогір'ям в районі Сана і Тігама. Гори Хараз розташовані в 90 км на захід-південно-захід від Санаа. В XI столітті це була твердиня династії Суліахідів, багато будівель якої цілі досі.
Джебель Хараз
ar: جبل حراز | ||||
| Гори Джебель Хараз , або просто Гори Хараз | ||||
 | ||||
| Вид на гори Хараз із селища Манакха. | ||||
| Країна | Ємен | |||
|---|---|---|---|---|
 Джебель Хараз.
| ||||
 Джебель Хараз у Вікісховищі | ||||
Jabal (pl. jibaal) — гора, пагорб (множина гори, пагорби)[1].
Статус Світової спадщини ред.
Цей район, з координатами в центрі широта 15° 10' пн. ш. і довгота 43° 45' сх. д., занесений в Попередні списки об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО 8 липня 2002 року в змішану культурно-природну категорію (культурний ландшафт), як місце, що має «видатну універсальну цінність»[2].
Історія ред.
Цей район Високогір'я був завжди стратегічно важливий через свого розташування між Сана і Тігама. Це пункт зупинки караванів в часи Хим'ярського царства. Потім Хазар став оплотом держави Сулайхідів, яке було створено в 1037 році. Тоді і згодом населенням цього району були мусульмани ісмаїліти. Красиве село ель-Хаджера, на захід від Манакха, як цитадель була заснована в XII столітті Сулайхідами.
Опис району ред.
Хазар так само славиться красою своїх пейзажів, оскільки його укріплені села чіпляються за майже недоступні скелясті вершини. Своєю імпозантною архітектурою населені пункти відповідають двом потребам: захищати жителів і залишається багато місця для сільсько-господарських культур. Кожен населений пункт побудований як замок. Будинки самі утворюють стіни оснащені однією або двома добре захищеними дверима. Побудовані з пісковика і базальту, будівлі прекрасно інтегровані в ландшафт, і важко сказати, де починається або закінчується скеля і село. Гірські схили розділені стінами іноді висотою в кілька метрів на тераси по кілька гектарів і більше. На цих чудових терасових полях ростуть люцерна для худоби, просо, сочевиця, великі площі для кави і кату.
Досить велике місто Манакха вважається серцем цієї процвітаючої гірській місцевості, — його ринок приваблює жителів з усієї округи. Красиве, в у вигляді стіни над прірвою село ель-Хаджера, яке розташоване на захід від Манакха, було засновано в XII столітті як цитадель. Звідси доступні інші села, такі як Бейт аль-Камус і Бейт Шімран.
Одна сторона гір Хараз прямовисна — різко виростає з прибережного боку, пихатого великою вологістю від Червоного моря рівнини Тіхама. Завдяки цій прямовисності гори протягом століть виступали як фортеці для захисту єменського серця, міста Сана і околиць, від втручання супротивників і іноземців. Сьогодні це пішло в минуле, але велич гір і краса їх гобелена у вигляді терасових полів і укріплених поселень, що туляться на найнесподіваніших скелях залишилося і сьогодні використовуються як території для трекінгу. Для тих, хто з духом пригод і самозабезпеченості, можна провести кілька днів або навіть тижнів петляючи по з'єднуючим різні села стежкам мулів. Джебель Хараз, безсумнівно, найкрасивіший і найпривітніший регіон країни Ємен, тобто, де ви можете ходити безпечно. На відстані дня пішохідних прогулянок знаходяться поселення Кахил (англ. Kahil), Аль-джебель (англ. Al-jabal), Бану Mora (англ. Banu Mora) і розташований на хребті эль-Каді (англ. AI-Kadi) з видом на Манакха.
Бену Мора знаходиться між Манакха і селом Хутаіб (англ. Hutaib). Село Хутаіб побудовано на платформі з червоного пісковика, звернено на чудовий краєвид на терасах пагорбів, які годують це село. Тут же знаходиться мавзолей третього єменського «даї» Хатім аль-Хамді. Тут збираються мусталіти гілки Бохра з Індії, Шрі-Ланки, Сінгапуру і з Мадагаскару. Для віруючих місцеві ісмаіліти покривають дороги смолою і мостять вулиці міста не заподіюючи шкоди ландшафту.
Примітки ред.
- ↑ A glossary of Gulf Arabic words. Catnaps@org. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано Copyright © 2005-2013 John Lockerbie.
- ↑ Tentative List. Jabal Haraz. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 30 червня 2014.
