Джан-Карло Вік
| Джан-Карло Вік | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 жовтня 1909[1] Турин, Італія[2][1] |
| Помер |
20 квітня 1992[1] (82 роки) Турин, Італія[2][1] |
| Країна | Італія |
| Діяльність | фізик, фізик-теоретик |
| Alma mater | Туринський університет |
| Галузь | теоретична фізика і фізика[3] |
| Заклад |
Університет Каліфорнії (Берклі) Колумбійський університет Брукхейвенська національна лабораторія Технологічний інститут Карнегі Університет Нотр-Дам Римський університет ла Сапієнца Падуанський університет Університет Палермо Туринський університет Геттінгенський університет |
| Науковий керівник | Гліб Ватагін |
| Членство |
Національна академія дей-Лінчей Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Туринська академія наук[1] |
| Нагороди | |
 Джан-Карло Вік у Вікісховищі | |
Джан-Карло Вік (італ. Gian Carlo Wick, 15 жовтня 1909 — 20 квітня 1992) — італійський фізик-теоретик, відомий працями з квантової теорії поля.[4]
Біографія ред.
Джан-Карло Вік народився в Турині, Італія в 1909 році. Батько Віка був інженером-хіміком, а його мати, Барбара Алласон (1877–1968), була відомою італійською письменницею і антифашисткою. Дідусь його батька емігрував з Швейцарії до Італії, а бабуся — з Австрії.
У 1930 році Вік захистив докторську дисертацію в Турині під керівництвом Г. Ватагіна на тему електронної теорії металів. Потім він подався до Геттінгена і Лейпцига для подальшого вивчення фізики. Одним з професорів, яких він знав, був Вернер Гейзенберг. Гейзенбергу сподобався молодий італійський теоретик, вони поділяли спільний інтерес до класичної музики і Гейзенберг ставився до Віка з любов'ю, яку той ніколи не забув. Раз на тиждень Гейзенберг запрошував Віка та інших учнів до себе додому, щоб весело розмовляти і грати у пінг-понг.[5]
1932 року Вік став помічником Енріко Фермі в Римі. У 1946 році він поїхав разом із Фермі до Сполучених Штатів, спочатку до університету Нотр-Дам, потім — до Берклі.
У 1957 році він став начальником теоретичного відділу Національної лабораторії Брукхейвена.
У 1965 році він став професором в Колумбійському університеті в Нью-Йорку, де співпрацював з Цун-Дао Лі.
Нагороди та визнання ред.
Член Національної академії наук США (1963), Американської академії мистецтв і наук (1970), Національної академії деї Лінчеї (1994).
У число нагород входять:
- Премія Денні Гайнемана з математичної фізики (1967).[6]
- Медаль Маттеуччі (1980).
Примітки ред.
- ↑ а б в г д www.accademiadellescienze.it
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #128168323 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://www.accademiadellescienze.it/attivita/premi-e-borse/premio-ravani-pellati
- ↑ Maurice, Jacob (1999). GIAN-CARLO WICK 1909–1992 (англійською) . The National Academy Press Washington.
- ↑ Gian Carlo Wick, The Catcher was a Spy, Nicholas Dawidoff, New York 1994 p.178
- ↑ 2018 Stanley Corrsin Award Recipient. www.aps.org (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 12 липня 2019.