Деркач Василь Григорович (футболіст)

Василь Григорович Деркач (24 жовтня 1965) — радянський, пізніше російський футболіст українського походження, що грав на позиції захисника. Відомий переважно за виступами у складі карагандинського «Шахтаря», у складі якого зіграв майже 200 офіційних матчіа у другій лізі СРСР та Кубку СРСР, а також зіграв 50 матчів у вищій лізі Казахстану, та ставав у складі команди бронзовим призером чемпіонату країни.

Ф
Василь Деркач
Особисті дані
Повне ім'я Василь Григорович Деркач
Народження 24 жовтня 1965(1965-10-24) (58 років)
Зріст 184 см
Вага 80 кг
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив виступи
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1983 СРСР «Торпедо» (Луцьк) 13 (0)
1984 СРСР СКА «Карпати» 0 (0)
1986-1991 СРСР «Шахтар» (Караганда) 189 (27)
1992 Україна «Приладист» (Мукачево) 3 (1)
1992 Казахстан «Шахтар» (Караганда) 19 (3)
1992-1994 Росія «Металург» (Новотроїцьк) 55 (5)
1995 Росія «Промінь» (Владивосток) 12 (1)
1995-1996 Казахстан «Шахтар» (Караганда) 31 (3)
1998 Росія «Іртиш» (Тобольськ) 25 (0)
2001 Росія «Березники» 26 (2)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра ред.

Василь Деркач розпочав виступи на футбольних полях у 1983 році в команді другої ліги «Торпедо» з Луцька, у складі якої зіграв 13 матчів.[1] На початку 1984 року його призвали на строкову службу в Радянську Армію. Службу Василь Деркач проходив спочатку у дублюючому складі команди першої ліги СКА «Карпати», а пізніше грав за команду ЛВВПУ. Після закінчення служби в армії Деркач з початку 1986 року став гравцем команди другої ліги «Шахтар» з Караганди. Разом із ним до Караганди з України прибули півзахисник Юрій Лелюк і захисник Павло Брюхов.[2][3] У складі «Шахтаря» Василь Деркач не відразу став гравцем основного складу, оскільки спочатку він відзначався лише дещо екзотичним зовнішнім виглядом та незграбністю у поводженні з м'ячем.[2] Проте поступово, незважаючи на свої недоліки, він став не лише одним із основних гравців, а й одним із улюбленців уболівальників та головних тренерів команди.[3][2] Поступово він став не лише одним із основних захисників команди, а у двох останніх сезонах чемпіонатів СРСР він ставав і кращим бомбардиром «Шахтаря», відзначившись відповідно 10 і 9 разів. Проте Деркач при цьому був небезпечним і для власних воріт, зокрема у сезоні 1990 року він не лише відзначився 10 забитими м'ячами у ворота суперників, а й 3 автоголами у власні ворота.[4][2] На початку 1992 року Василь Деркач на нетривалий час повернувся до України, де зіграв 3 матчі в першому чемпіонаті незалежної України в першій лізі за мукачівський «Приладист». Після цього футболіст повернувся до «Шахтаря», в якому дебютував у вищій лізі Казахстану, зігравши 19 матчів. Надалі Василь Деркач отримує запрошення від російського клубу «Металург» з Новотроїцька.[5][2] У «Металурзі» футболіст грав протягом трьох років у другій російській лізі, а далі в 1995 році грав за владивостоцький«Промінь» у першій російській лізі. У кінці 1995 року Деркач повернувся до Караганди, й у складі «Шахтаря» зуів вибороти бронзові нагороди чемпіонату Казахстану.[6] Футболіст виступав у складі карагандинського клубу до кінця 1996 року, після чого повернувся до Новотроїцька, проте за місцевий «Металург» більше не грав.[7] Надалі Василь Деркач грав у російських аматорських та нижчолігових командах «Харчовик» (Орськ), «Іртиш» (пізніше «Будівельник» з Тобольська), «Титан» (пізніше «Березники» з однойменного міста), закінчив виступи на футбольних полях у 2001 році.[2]

Примітки ред.

  1. ФК «Волинь» — Статистика. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
  2. а б в г д е Конечно — Вася! Кто его не знает?! [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. а б Путь «Шахтера». Вверх по лестнице, ведущей вниз… [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. Пресса о Шахтёре 1990 год [Архівовано 15 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Пресса о Шахтёре 1992 год [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Путь «Шахтера». Лучший результат [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. Путь «Шахтера». Четвертые [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання ред.