Вікіпедія

Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь

Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь (біл. Дзяржаўны спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей Рэспублікі Беларусь) — перелік об'єктів архітектури, історії, археології, мистецтва, паркові комплекси, музейні колекції і книги, що знаходяться під державною охороною Республіки Білорусь.

Категорії ред.

Матеріальні історико-культурні цінності Білорусі діляться на такі 4 категорії, зазначені цифрами:

0

історико-культурні цінності, включені або запропоновані до включення в список всесвітньої спадщини;

1

унікальні художні, естетичні та документальні об'єкти міжнародного значення;

2

об'єкти історико-культурної спадщини республіканського значення;

3

історико-культурні цінності регіонального значення. Нематеріальні історико-культурні цінності поділяються на такі категорії:

А

історико-культурні цінності, повна автентичність і точність яких безумовні і незмінні;

Б

історико-культурні цінності, які повністю або частково відновлені (зафіксовані) на вторинному матеріалі або відмінні духовні, художні та (або) документальні вартості яких об'єктивно згодом можуть змінюватися.

Надання і позбавлення статусу ред.

Матеріальні об'єкти Білорусі, які можуть представляти історико-культурну цінність, виявляються шляхом професійного або випадкового визначення. Найчастіше пропозиції по наданню об'єкту статусу історико-культурної спадщини надходять за результатами професійного визначення. Рішення про надання такого статусу приймає Білоруська республіканська науково-методична рада з питань історико-культурної спадщини при Міністерстві культури. Статус історико-культурної цінності приділяється об'єктам з урахуванням їх художньої цінності і відображення найбільш значущих подій, явищ, історичних фактів.[1].

У разі втрати характерних духовних, художніх і документальних особливостей, що зумовили надання об'єкту статусу історико-культурної цінності, а також у разі їх знищення, втрати в результаті впливу природних факторів чи інших ситуацій і при неможливості їх відновлення за висновком фахівців Рада Міністрів позбавляє об'єкт статусу історико-культурної цінності.і[1].

Кількість об'єктів ред.

У 2007 Державний список історико-культурних цінностей містив 4811 об'єкті. На 2010 рік в Державному списку історико-культурних цінностей Білорусі міститься 4911 об'єкт спадщини (з них 4779 нерухомі, 73 рухомі і 59 нематеріальні).

У 2013 Державний список історико-культурних цінностей містив 5533 об'єкти. В тому числі 1763 пам'ятники архітектури, 1191 — історії, 60 — мистецтва, 2350 — археології, 11 — містобудування, 4 заповідні місцевості, 77 рухомих історико-культурних цінностей, 77 нематеріальних історико-культурних цінностей.[2].

У 2014 Державний список історико-культурних цінностей містив 5527 об'єктів спадщини, з них матеріальних нерухомих — 5373, матеріальних рухомих — 78, нематеріальних проявів творчості людини — 76. Матеріальні об'єкти спадщини представлені 2336 пам'ятками археології, 1759 пам'ятками архітектури, 1192 пам'ятками історії, 60 пам'ятками мистецтва, 11 пам'ятками містобудування, 4 заповідними місцями.[3].

Згідно з державною програмою «Культура Білорусі» на 2011—2015 роки заплановано збільшення кількості історико-культурних цінностей в державному списку на 1000 одиниць[1].

У період з 2008 по 2014 рік статусу історико-культурної цінності були позбавлені 33 об'єкти[1].

Щільність ред.

При умовному розрахунку щільності пам'ятників на квадратний кілометр території і за чисельністю населення виходить, що в Білорусі один пам'ятник припадає на 38 км² або на 1737 осіб[3]..

Шифр ред.

Шифр історико-культурної цінності складається з десяти знаків за наступною схемою: x x x x xxxxxx

Перший знак в шифри дає посилання на місце, де постійно знаходиться історико-культурна цінність, за такою нумерацією:

1 — Брестська область;
2 — Вітебська область;
3 — Гомельська область;
4 — Гродненська область;
5 — Могилівська область;
6 — Мінська область;
7 — м. Мінськ;
8 — за межами Республіки Білорусь.

Другий знак шифру відповідає виду історико-культурної цінності:

1 — матеріальні нерухомі історико-культурні цінності;
2 — матеріальні рухомі історико-культурні цінності;
3 — нематеріальні історико-культурні цінності;

Третій знак шифру — категорія історико-культурної цінності.

Четвертий знак шифру подає відомості про історико-культурну цінність відповідно до її характеристик:

А — документальні пам'ятники;
Б — заповідні місця;
В — пам'ятки археології;
Г — пам'ятки архітектури;
Д — пам'ятки історії;
Е — пам'ятки містобудування;
Ж — пам'ятки мистецтва;
М — колекція;
Н — комплект.

Шість останніх знаків — номер історико-культурної цінності за порядком включення до Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь (замість цифр номера, які відсутні, проставляються нулі).

У випадках зміни відомостей про історико-культурну цінність в Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь вносяться необхідні зміни[4].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей у Беларусі за чатыры гады папоўнілі 139 аб'ектаў[недоступне посилання з липня 2019] // БЕЛТА
  2. ↑ Историко-культурное наследие Беларуси сегодня охраняют два сотрудника Министерства культуры. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
  3. ↑ а б Спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей Беларусі ўключае больш за 5,5 тыс. аб'ектаў [Архівовано 2 грудня 2014 у Archive.is] // БЕЛТА
  4. ↑ КОДЭКС РЭСПУБЛІКІ БЕЛАРУСЬ. АБ КУЛЬТУРЫ. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 7 травня 2016.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Державний_список_історико-культурних_цінностей_Республіки_Білорусь&oldid=40423553