День (Мікеланджело)
«День» (італ. Giorno) — мармурова статуя, що зображує алегорію Дня, створена італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті протягом 1520 — 1534 рр. Статуя входить до композиції надгробку Джуліано Медичі у капелі Медичі.
| італ. Giorno | |
|---|---|
_by_shakko_04.jpg) | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
| Час створення: | 1520 —1534 |
| Розміри: | 160 х 150 см |
| Висота: | 160 см |
| Ширина: | 150 см |
| Матеріал: | Мармур |
| Зберігається: | Флоренція, Італія |
| Музей: | Капела Медичі |
 «День» у Вікісховищі | |
Історія створення ред.
Нова сакристія (ризниця) була задумана як меморіальна капела Джуліано Медичі, брата Папи Римського Лева, і Лоренцо, його племінника, які померли молодими. Це був задум Лева X, але замовником став папа Климент VII, інший член сім'ї Медичі, який активно підтримував цей проект.
Мікеланджело працював над статуєю протягом 1520 — 1534 рр. Остаточно статуя була дороблена 1534 року[1], коли Мікеланджело поїхав до Рима, не встановивши скульптур і не завершивши гробниці[а].
Попередня модель ред.
Збереглася теракотова модель для статуї, створена близько 1524 року. У моделі відсутня права стопа. У моделі повністю завершена голова, тоді як голова статуї — ледь намічена[2]. Обличчя моделі майже повністю відповідає обличчю переможеного із скульптурної групи «Геній перемоги» — густе кучеряве волосся, наче шапка, довга борода, широкий ніс[3]. Також модель більш м'язиста, ніж статуя. Спина моделі завершена, і дороблена права рука. Саме такою її зобразив у своїх замальовках Тінторетто[4].
Модель зберігається у колекції Х'юстонського музею образотворчих мистецтв (Х'юстон, Техас)[5].
Опис ред.
«День» — надзвичайно м'язистий, сильний чоловік. Вільям Воллес зазначив, що обличчя «Дня» «(…) сходить над його ж власним плечем як сонце над мисом»[6]. За Лазарєвим, статуя «(…) нагадує потужну лавину (…) очевидні відгомони титанічних образів Сикстинської капели»[7]. Говард Бенджамін Гіббард (англ. Howard Benjamin Hibbard), писав, що скульптура «(…) ще один варіант „Бельведерського торса“»[8]. Як пише Лібман, «День» дивиться «похмуро і неприязно, з-поза плеча, (…) наче затуляючись від ворожого світу»[9].
Як і у решти фігур капели, очі «Дня» сліпі — скульптор залишив їх без зіниць[10].
Айнем наводить думку Фрідріха Кріґбаума, що «День», за первинним задумом, теж мав бути зображений із характерними атрибутами, зокрема, із тіарою (діадемою) сонячних променів[11].
Образ у мистецтві ред.
У біографічному романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961) про скульптуру написано, що це була фігура: «(…) мудрого, сильного чоловіка, який пізнав усе про минущий біль і насолоди життя, (…) голова була повернута над масивним плечем і передпліччям так, що м'язистий торс підкреслював спину, яка могла підняти і витримати на собі ввесь світ»[12][13].
У японському аніме-серіалі «Ерґо Проксі» (2006) усі чотири статуї-алегорії виступають радниками правителя міста Ромдо (Рим?). Скульптура «День» — персоніфікація Едмунда Гуссерля, німецького філософа, батька феноменології, роботи якого надавали ваги суб'єктивному досвіду як джерелу пізнання об'єктивних феноменів[14].
Примітки ред.
- а. ^ гробницю було завершено на замовлення Козімо I Медичі у 1554 — 1555 рр. Джорджо Вазарі та Бартоломео Амманнаті[15]
- ↑ Эрпель, 1990, с. 14.
- ↑ LeBrooy, 1972, с. 53.
- ↑ LeBrooy, 1972, с. 54.
- ↑ LeBrooy, 1972, с. 55 —57.
- ↑ LeBrooy, 1972, с. 52.
- ↑ Wallace, 2010, с. 33.
- ↑ Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 21.
- ↑ Hibbard, 1974, с. 192.
- ↑ Либман, 1964, с. 22.
- ↑ Hibbard, 1974, с. 185.
- ↑ Einem, 1973, с. 103.
- ↑ Irving Stone. The Agony and the Ecstasy (англ.) . www.scribd.com. с. 698. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
(…) With Day, a wise, strong man who knew every aspect of life's passing pain and pleasure, he carved the head sweeping out over its own massive shoulder and forearm, reflecting in its muscled torso a back that had lifted and carried the weights of the world
- ↑ Стоун, 1991, с. 668.
- ↑ Візуальні цитати. ERGO PROXY SUM (рос.) . Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 22 липня 2012.
- ↑ Наталя Куликова (25 січня 2003). Медичі — символ епохи Відродження. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 22 липня 2012.
Джерела ред.
- Баренбойм П. Д., Шиян С. Н. / Петр Баренбойм, Сергей Шиян. Микеланджело. Секреты капеллы Медичи. — М. : Слово/Slovo, 2006. — 192 с. — ISBN 5-85050-825-2. (рос.)
- Брион Марсель. Микеланджело / Пер. с фр. Г. Г. Карпинского = фр. Michel-Ange. — М. : Молодая гвардия, 2002. — ISBN 5-235-02487-7. (рос.)
- Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
- Либман М. Я. Микеланджело Буонарроти. — М. : Советский художник, 1964. (рос.)
- Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
- Стоун І. Муки и радости. Роман: Пер. с англ. Н. Банникова = англ. The Agony and the Ecstasy. — М. : Правда, 1991. — 768 с. — ISBN 5-253-00154-9. (рос.)
- Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
- Herbert von Einem; Ronald Taylor. Michelangelo = нім. Michelangelo (1959). — London : Methuen&Co Ltd, 1973. — 329 с. (англ.)
- Howard Hibbard. Michelangelo. — New York : Harper & Row, Publishers, 1974. — 347 с. — ISBN 0-06-430056-0. (англ.)
- Paul James LeBrooy. Michelangelo models formerly in the Paul von Praun Collection. — Michigan, 1972. (англ.)
- Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
- John Addington Symonds. The Life of Michelangelo Buonarroti. — 1893. — 457 с. (англ.)
- William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |