Дачне (Одеський район)

село в Одеському районі Одеської області, Україна, адміністративний центр Дачненської сільської громади
(Перенаправлено з Дачне (Біляївський район))

Да́чне — село в Україні, у Одеському районі Одеської області, адміністративний центр Дачненської сільської громади. Населення становить 8549 осіб. Відстань до м. Одеса — 22 км. В селі знаходяться залізнична станція «Дачна», котра має сполучення з Одесою. Село знаходиться біля траси міжнародного значення М05 (E95). Дістатися до Одеси можливо за допомогою електропотягу та маршрутного таксі № 46.

село Дачне
Церква Покрови Богородиці села Гнилякове (тепер - Дачне)
Церква Покрови Богородиці села Гнилякове (тепер - Дачне)
Церква Покрови Богородиці села Гнилякове (тепер - Дачне)
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Одеський район Одеський район
Громада Дачненська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51100150010077639
Облікова картка Дачне (Одеський район) 
Основні дані
Засноване 1740
Населення 8549
Площа 7,08 км²
Густота населення 1207,49 осіб/км²
Поштовий індекс 67624
Телефонний код +380 4852
Географічні дані
Географічні координати 46°34′39″ пн. ш. 30°32′56″ сх. д. / 46.57750° пн. ш. 30.54889° сх. д. / 46.57750; 30.54889Координати: 46°34′39″ пн. ш. 30°32′56″ сх. д. / 46.57750° пн. ш. 30.54889° сх. д. / 46.57750; 30.54889
Середня висота
над рівнем моря
76 м
Місцева влада
Адреса ради 67624, Одеська область, Одеський район, с. Дачне, вул. Шахтарська, 8а
Карта
Дачне. Карта розташування: Україна
Дачне
Дачне
Дачне. Карта розташування: Одеська область
Дачне
Дачне
Мапа
Мапа

CMNS: Дачне у Вікісховищі

Історія ред.

Засновано в 90-х роках XVIII ст. селянами, що втікали від панщини із центральних губерній імперії. До 1917 року село входить до складу Одеського градоначальства.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 69 жителів села[1].

01.02.1945 р. х. Кабаченка[2] перейменовано на х. Дачний.[3][4]

12 вересня 1967 року селище Дачне і село Гнилякове об'єднані в село Дачне.[5]

 
Військовий меморіал в центрі села

Населення ред.

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 8428 осіб, з яких 3779 чоловіків та 4649 жінок.[6]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 8548 осіб.[7]

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 87,31 %
російська 11,26 %
румунська 0,67 %
білоруська 0,25 %
болгарська 0,2 %
вірменська 0,07 %
гагаузька 0,04 %

Люди ред.

В селі народилися

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Дачне. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 01.02.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Одеської області»
  4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 897, 984.
  5. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1967 — № 41 — с. 451.
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 26 вересня 2019.

Посилання ред.