Даніель Баренбойм
Даніель Баренбойм (івр. דניאל בארנבוים, ісп. Daniel Barenboim, 15 листопада 1942, Буенос-Айрес) — ізраїльський диригент і піаніст аргентинського походження.
| Даніель Баренбойм | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 листопада 1942[1][2][…] (81 рік) Буенос-Айрес, Аргентина[4] |
| Країна |
 Аргентина[5] Ізраїль[5] Іспанія[5] Палестинська держава[5] |
| Діяльність | піаніст, диригент, музичний режисер, музикант |
| Галузь | сценічне мистецтво |
| Alma mater | Моцартеум і Accademia Musicale Chigianad |
| Вчителі | Надія Буланже[6], Клаудіо Аррау і Маркевич Ігор Борисович |
| Відомі учні | Ярів Езрахі |
| Знання мов | іврит[7][8] і іспанська[8] |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
| Роки активності | 1950 — тепер. час |
| Жанр | класична музика |
| У шлюбі з | Elena Bashkirovad |
| Автограф |
 |
| Нагороди |
      золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (2007) почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі[d] (1996)   Член Американської академії мистецтв і наук[d] почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (2003) Q113027229? (2000) Q113027229? (2006) |
| IMDb | ID 0054434 |
| Сайт | danielbarenboim.com |
Життєвий і творчий шлях ред.
Народився у єврейській сім'ї, яка втекла від погромів з Росії[9]. 1952 року сім'я переїхала в Ізраїль. 1954 року Даніель приїхав у Зальцбург вчитися диригентському мистецтву в Ігоря Маркевича. Виступав у ансамблі зі скрипалем Адольфом Бушем і піаністом Артуром Рубінштейном, грав з такими диригентами, як Вільгельм Фуртвенглер і Отто Клемперер. Перші записи Баренбойма відносяться до 1954 року. 1955 року він вивчав композицію в Парижі у Наді Буланже.
1965 року став керівником Англійського камерного оркестру і записав з ним як піаніст і диригент всі концерти Моцарта.
1967 року його дружиною стала Жаклін дю Пре, разом з нею, скрипалями П. Цукерманом і І. Перлманом, а також І. Стерном і З. Мета, Баренбойм виконував і записував виключно камерну музику, найбільше — Л. Бетховена, а також Ф. Шуберта. Кар'єра Дюпре через хворобу закінчилася вже в 1973 році, а 1987 року вона померла.
1975 року Баренбойм очолив Оркестр Парижа, змінивши на цій посаді Г. Шолто, цю посаду займав до 1989 року. З 1991 по 2006 роки він керував Чиказьким симфонічним оркестром, а 1992 року став музичним директором Берлінської державної опери. З 2006 він — запрошений керівник оркестру Міланського театру Ла Скала.
Приватне життя ред.
- Першою дружиною Баренбойма була англійська віолончелістка Жаклін дю Пре (1945—1987).
- Другою дружиною Баренбойма стала радянська піаністка Олена Башкірова (дочка Дмитра Башкірова).
Даніель Баренбойм має аргентинське, ізраїльське та іспанське громадянства. Мешкає переважно в Берліні.[джерело?]
Нагороди ред.
Баренбойм є один з найбільш визнаних диригентів початку XXI століття. Він удостоєний таких нагород, як Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Великий хрест із зіркою та плечовою стрічкою) за заслуги (2002), премія Вільгельма Фуртвенглера (2003), Премія Роберта Шумана (2005), Премія Ернста фон Сіменса (2006). Почесний доктор кількох університетів світу, командор Ордена Почесного легіону (2007), багаторазовий лауреат премій Греммі. 2004 року він отримав у Ізраїлі премію Вольфа, яка присуджується вченим і художникам «за досягнення в інтересах людства і справі миру між народами», у 2007 році йому була вручена Імператорська Премія.
Шанування ред.
- На честь Даніеля Баренбойма названо астероїд 7163 Баренбойм[10].
Книги ред.
Посилання ред.
- Офіційний сайт [Архівовано 31 серпня 2006 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118506560 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Music gives me hope — Ґардіан, 2008.
- ↑ list of students of Frédéric Chopin
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ а б CONOR.Sl
- ↑ Труд: Даниэль Баренбойм: «Родился в Аргентине, но все мои бабушки и дедушки родом из России». Архів оригіналу за 26 грудня 2014. Процитовано 16 грудня 2010.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.