Гі Стефан (фр. Guy Stéphan, нар. 17 жовтня 1956, Плумільйо) — французький футболіст, що грав на позиції атакувального півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Наразі входить до тренерського штабу збірної Франції.

Ф
Гі Стефан
Гі Стефан
Гі Стефан
Особисті дані
Народження 17 жовтня 1956(1956-10-17) (67 років)
  Плумільйо, Франція
Зріст 175 см
Громадянство  Франція
Позиція атакувальний півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1976–1980 Франція «Генгам» 90 (31)
1980–1981 Франція «Ренн» 21 (2)
1981–1983 Франція «Гавр» 47 (10)
1983–1985 Франція «Орлеан» 60 (9)
1985–1987 Франція «Кан» 34 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1986–1987 Франція «Кан Б»
1987–1988 Франція «Монсо»
1988–1992 Франція «Аннесі»
1992–1995 Франція «Ліон» (помічник)
1995–1996 Франція «Ліон»
1997–1998 Франція «Бордо»
1998–2000 Франція Франція U-17
1998–2002 Франція Франція (помічник)
2003–2005 Сенегал Сенегал
2005–2007 Туреччина «Бешикташ» (помічник)
2009–2012 Франція «Марсель» (помічник)
2012– Франція Франція (помічник)
Звання, нагороди
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра ред.

У дорослому футболі дебютував 1976 року виступами за команду клубу «Генгам», в якій провів чотири сезони, взявши участь лише у 90 матчах Дивізіону 2[1].

Згодом, з 1980 по 1985 рік, також грав у Дивізіоні 2 у складі клубів «Ренн», «Гавр» та «Орлеан».

1985 року Стефан перейшов у «Кан», але через дорожньо-транспортну аварію змушений був завершити ігрову кар'єру у віці 29 років[2].

Кар'єра тренера ред.

Відразу по завершенні ігрової кар'єри вирішив стати тренером і очолив другу команду «Кана», після чого тренував нижчолігові «Монсо» та «Аннесі».

У 1992 році Гі став асистентом Раймона Доменека у «Ліоні», після звільнення якого залишився на своїй посаді і у штабі Жана Тігана. У 1995 році Тігана покинув клуб і Стефан став головним тренером «Ліона».

У 1997 році Стефан недовго очолював «Бордо»[3], після чого наступного року став головним тренером юнацької збірної Франції, а також увійшов до тренерського штабу національної збірної Франції, яку очолював Роже Лемер. За час його роботи збірна Франції виграла домашній Євро-2000, а також Кубок конфедерацій 2001 року.

У січні 2003 року Стефан очолив збірну Сенегалу[4], з якою у наступному році став чвертьфіналістом Кубок африканських націй 2004, проте був звільнений з посади у червні 2005 року[5][6].

У листопаді того ж року знову став асистентом Жана Тігана, який цього разу тренував турецький «Бешикташ»[7], де вони працювали до червня 2007 року.

У травні 2009 року Гі став асистентом нового головного тренера «Марселя» Дідьє Дешама[8], який влітку 2012 року став головним тренером збірної Франції і взяв на нову роботу і Стефана.

Примітки ред.

  1. Guy Stéphan - FFF. www.fff.fr. Процитовано 20 січня 2016.
  2. 1986/87 : premiers barrages. lchab.pagesperso-orange.fr. Процитовано 20 січня 2016.
  3. Fiche entraineur des Girondins de Bordeaux [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] sur la legendedesgirondins.com
  4. Sénégal: Signature du contrat de Guy Stephan : le ministère et la Fédération jouent les prolongations, http://www.allafrica.com [Архівовано 6 грудня 1998 у Wayback Machine.], 16 janvier 2003.
  5. Sénégal : Guy Stephan limogé de son poste de sélectionneur [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], http://www.football365.fr [Архівовано 10 лютого 2011 у Wayback Machine.], 24 juin 2005.
  6. Le Sénégal limoge ministre et entraîneur [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], http://www.liberation.fr [Архівовано 28 січня 2018 у Wayback Machine.], 25 juin 2004.
  7. Besiktas : Jean Tigana a signé un an et demi [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], http://www.football365.fr [Архівовано 10 лютого 2011 у Wayback Machine.], 31 octobre 2005.
  8. L1 - Marseille - Didier Deschamps choisit Guy Stéphan comme adjoint [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], http://www.espnfc.com [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.], 5 mai 2009.

Посилання ред.