†Гірахіус
Час існування: еоценолігоцен

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Непарнокопитні (Perissodactyla)
Підряд: Ceratomorpha
Інфраряд: Tapiromorpha
Надродина: Rhinocerotoidea
Родина: Hyrachyidae
Рід: Гірахіус (Hyrachyus)
Leidy, 1871
Види
  • H. affinis
  • H. bicornutus
  • H. douglassi
  • H. eximius
  • H. modestus
  • H. minimus
  • ?H. stehlini
Посилання
Вікісховище: Hyrachyus
Fossilworks: 43141

Гірахіус (Hyrachyus) — викопний рід непарнокопитних ссавців монотипової родини Hyrachyidae, що існував в еоцені у північній півкулі. Це були тварини середнього розміру, вони досягали розмірів вовка і жили у тропічних та субтропічних лісах поблизу води. Є спірним, систематичне положення гірахіуса. Деякі дослідники бачать тварину біля основи еволюції носорогів, інші — тапірів[1].

Опис ред.

 
Скам'янілість

Гірахіуси досягали півтора метра в довжину і важили 45—90 кг. Його розміри розцінюються палеонтологами як середні. Це була виключно рослиноїдні істоти. Жили в тропічних і субтропічних лісах і болотах, заплавах або на берегах озер. Статевий диморфізм полягав у різних розмірах самців та самиць.

Скам'янілості ред.

Численні викопні рештки знайдені у Північній Америці та Євразії. Відомо близько 150 решток, у тому числі й повні скелети. Скам'янілості виявлені у Китаї, Японії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії, Ямайці та США[2].

Види ред.

Примітки ред.

  1. Hayden, F.V. Report of the United States Geological Survey of the Territories, Volume III. (1883)
  2. Domning, D. P.; Emry, R. J.; Portell, R. W.; Donovan, S. K.; Schindler, K. S. (December 1997). Oldest West Indian Land Mammal: Rhinocerotoid Ungulate from the Eocene of Jamaica. Journal of Vertebrate Paleontology (Society of Vertebrate Paleontology). 1 (4): 638–641. JSTOR 4523853.