Гуцульщина

Гуцу́льщина, або Гуцу́лія (рум. Huțulșcina, пол. Huculszczyzna, словац. Huculsko) — український етнокультурний регіон, край українських верховинців — гуцулів, який розташований у Західній Україні.

Гуцульщина
Країна	Україна
Розташовується на водоймі	Прут, Черемош, Серет, Сучава

   Гуцульський говір (12)

Розташування

Гуцульщина розташована в південно-східній частині Українських Карпат на частинах історичних територій Мармарощини, Покуття та Буковини, в сточищі річок Прута з Черемошем і Серетом, горішньої Сучави, горішньої Надвірнянської Бистриці та горішньої Тиси.

Південні та північні межі Гуцульщини утворюють перші вищі хребти й різко звужені долини річок. Південна межа проходить вододільними хребтами Ґорґанів, через Свидовець, Гуцульські Альпи і північні схили Чивчинських гір; північна етнографічна межа пролягає лінією Зелена — Делятин — Яблунів — Пістинь — Косів — Кути (Косівський район) — Вижниця, іноді межі Гуцульщини ширять аж до Коломиї, Надвірної, Солотвина й Старої Гути; на південному заході гуцули заселяють усю долину Тиси на північ та південь від Рахова; східна межа Гуцульщини — лінія Вижниця — Берегомет — Мигове — Банилів-Підгірний. Частина Гуцульщини залишилась в теперішній румунській частині Мармарощини та південній Буковині.

Історія

Гуцульщина до 1770 р. входила до складу Османської імперії, Молдовського князівства, Речі Посполитої, Угорського королівства; згодом до Австрійської імперії (Австро-Угорщини); у 1920—1939 роках — до Румунського королівства, Польської республіки й Першої Чехословацької Республіки. Попри штучне адміністративне управління, гуцули віками творили старозвичаєві порядки, гірські умови, побут, волоське пастуше право, полонинське тваринництво, спільну матеріальну й духовну культуру, говірки. Взаємообмінові поміж гуцулами сприяло розташування у глибині гір, далеко від шляхів сполучення. Тепер уся Гуцульщина, за винятком 8 сіл на румунській Буковині та кількох сіл на Мармарощині, знаходиться в Україні.

Перші історичні відомості про Гуцульщину з'явилися в польських джерелах XIV — початку XV століть; у 1424 році — перша згадка про Жаб'є; історичні дані про населення скупі, очевидно, на Гуцульщині довго не було панщини, тільки оплата грішми й натурою для відкупу від сусідніх володарів.

У середині XVII — XVIII століть на всій Гуцульщині діяли ватаги опришків (найвідоміший з них Олекса Довбуш); супроти панщини були скеровані повстання 1840 років, які очолив на буковинській Гуцульщині Лук'ян Кобилиця.

1913 року стараннями товариства «Сільський господар» у Львові, заснований «Комітет рятункової Гуцульщини» в Кутах, у зв'язку з неврожаєм та великою осінньою повінню попереднього 1912 року і голодом. Комітет збирав пожертви, подавав прохання, клопотався для здобуття грошової помочі або роботи нужденним.

Найважливішими виявами національно-громадського життя Гуцульщини були організація Української радикальної партії на початку XX століття й Січі Кирила Трильовського, бої Українських Січових Стрільців 1914—1915 рр., активна участь у визвольних змаганнях 1918—1920 рр. У 1918—1919 роках, трохи більше ніж пів року, у центральній частині Мармарощини існувала Гуцульська Республіка, яка згодом була окупована румунськими військами в ході румуно-угорської війни за Семигород.

Культура

Ручний дерев'яний хрест у формі свастики. (Покуття або Гуцульщина. Кінець XIX — початок XX століття. Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й.Кобринського.)

На Гуцульщині створений особливий стиль народного іконопису. Ікони писалися на смерекових дошках, які для захисту від жуків-короїдів покривали часниковим соком. Фігури святих переважно вертикальні, але динамічні; обличчя в основному білого кольору, очі промальовані через усе обличчя. Велика збірка гуцульських домашніх образів XVIII—XIX ст. знаходиться в фондах і експозиції Музею української домашньої ікони в історико-культурному комплексі «Замок Радомисль».

Своєрідним явищем був організований 1911 р. Гнатом Хоткевичем аматорський народний Гуцульський театр (режисери Олекса Ремез, Лесь Курбас), де селяни грали п'єси гуцульським говором.

Див. також

• Гуцульська церква
• Гуцульська кераміка
• Гуцульський кінь

Посилання

• Гуцульщина [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.

• Гуцульщина // Kosivart [Архівовано 8 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Гуцульщина. Населені пункти // Kosivart [Архівовано 6 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Вершини Гуцульських Карпат // Kosivart [Архівовано 8 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Найбільші річки Гуцульщини // Kosivart [Архівовано 8 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Гуцульщина на сайті «Життя Українських Карпат» [Архівовано 24 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Файна Гуцулія: архівні фото і розповідь про бринзю
• Осип Залеський. Вражіння з мандрівки по Гуцульщині. // «Діло», чч. 184—188, 23-27 серпня 1938 [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина
• Етнографічна колекція «Кровець» — Гуцульщина. Світлини
• Історія Прикарпаття (бібліографія) [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.]

Джерела та література

• Закревська Я. В. Гуцульщина [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 264. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• І. А. Пелипейко, Н. В. Карповець. Гуцульщина [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
• Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження / П. Арсенич, М. Базак, З. Болтарович та ін. — К. : Наукова думка, 1987. — 470 с.
• Гуцульщина: перша і друга частини / В. Шухевич. — Львів: НТШ, 1899. (PDF-файл репринтного видання)
• Гуцульщина: третя частина / В. Шухевич. — Львів: НТШ, 1902. (PDF-файл репринтного видання)
• Гуцульщина: четверта частина / В. Шухевич. — Львів: НТШ, 1904. (PDF-файл репринтного видання)
• Гуцульщина: п'ята частина / В. Шухевич. — Львів: Загальна друкарня, 1908. (PDF-файл)
• Гори Гуцульщини: путівник, який об'єднує: [пер. з пол. / В. Крукар, Ю. Нестерук, А. Вєльоха та ін.] ; ред. А. Вєльоха ; [фот. І. Сітко та ін.]. — Краків: Центральний осередок гірського туризму ПТТК: Вєрхи, 2006. — 223 с., [3] арк. карт: іл. — ISBN 83-89819-46-5
• Дослідники та краєзнавці Гуцульщини: Довід. / Арсенич П., Пелипейко І. — Косів: Писаний Камінь, 2002. — 280 с.
• Ілюстрована історія Прикарпаття / В. В. Грабовецький. — Івано-Франківськ: Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. Кафедра історії України, 2002 . — ISBN 966-7363-88-0 Т.1-3.

Т. 3 : Тисячолітній літопис Гуцульщини. — [Б. м.]: [б.в.], 2004. — 459 с.: іл., карти, фотогр. — Бібліогр.: с. 445—459. — ISBN 966-7363-89-9 (Т. 3) (онлайн-перегляд [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.])

• Історичний нарис про гуцулів / С. Витвицький; [пер., передм., примітки Миколи Васильчука]. — Надвірна: Світ, 1993. — 94 с.
• Історія Гуцульщини: навч. посіб. / В. Грабовецький ; рецензент М. Вегеш ; ПНУ ім. В. Стефаника. — Косів: Писаний Камінь, 2013. — 244 с. : іл.
• Історія Гуцульщини. Т. 1 / Микола Домашевський. — Чикаго — Львів, 1995. — 501 с. (завантажити [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.])
• Історія Гуцульщини. Т. 2 / Микола Домашевський. — Чикаго, 1985. — 507 с. (завантажити [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.])
• Історія Гуцульщини. Т. 3 / Микола Домашевський. — Чикаго, 1986. — 441 с. (завантажити [Архівовано 29 листопада 2019 у Wayback Machine.])
• Історія Гуцульщини / голов. ред. М. Домашевський ; Гуцульський Дослідний Інститут в Чикаго, Косівське відділення Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини. — Л. : Логос, 2000.

Т. 4 / ред. кол. В. Гаюк [та ін.]. — [Б. м.]: [б.в.], 2000. — 576 c.: рис. — ISBN 966-7379-01-9

Т. 5. — [Б. м.]: [б.в.], 2000. — 624 с.: іл. — ISBN 966-7379-01-9

Т. 6. — [Б. м.]: [б.в.], 2001. — 644 с.

• Старожитності Гуцульщини: У 2-х т. Івано-Франківськ, Львів: Манускрипт-Львів, 2011
• Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013.
• Гуцульщина та гуцули: економіка і нар. промисли (друга половина XIX − перша третина XX ст.): монографія / В. М. Клапчук ; Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича НАН України, Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. − Л. ; Івано-Франківськ, 2009. − 507 с. − Бібліогр. : с. 447−503 (1298 назв). − ISBN 978-966-2988-16-1.