Гуришев Олексій Михайлович
Олексій Михайлович Гуришев (рос. Алексей Михайлович Гурышев; нар. 14 березня 1925, Москва, СРСР — пом. 16 листопада 1983, Москва) — радянський хокеїст, центральний нападник. Олімпійський чемпіон 1956 року та дворазовий чемпіон світу. Член клубу Всеволода Боброва (9-е місце, 497 голів)[1].
 | ||||||||||
| Особові дані | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Олексій Михайлович Гуришев | |||||||||
| Народження | 14 березня 1925 Москва, СРСР | |||||||||
| Смерть | 16 листопада 1983 (58 років) Москва | |||||||||
| Зріст | 183 см | |||||||||
| Вага | 84 кг | |||||||||
| Позиція | центральний нападник | |||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||
| ||||||||||
| Суддівська діяльність | ||||||||||
| Категорія | всесоюзна | |||||||||
| ||||||||||
Нагороди і звання
| ||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
У роки Німецько-радянської війни працював токарем на заводі «Динамо». На цьому підприємстві розпочалася і його спортивна кар'єра. Спочатку був хокей з м'ячем (фіналіст кубка СРСР 1946) та футбол, а згодом і хокей із шайбою.
Виступав за московські «Крила Рад» (1947-1961). Перший радянський хокеїст, якому вдалося забити 300 голів у чемпіонаті. А загалом у лізі провів приблизно 300 матчів та закинув 379 шайб. Лише через 11 років це досягнення поліпшив В'ячеслав Старшинов, а згодом Борис Михайлов.
Чотири рази був найкращим снайпером чемпіонатів СРСР: 1949 (29 голів), 1955 (41), 1957 (32), 1958 (40). На льоду Гуришева не можна було сплутати ні з ким: високий, атлетичної статури, він міцно стояв на ковзанах, у так званій «широкій стійці». А хват ключки, навпаки, був короткий. У Гуришева був притаманний тільки йому кидок. Лідер атаки московського клубу кидав шайбу миттєво, без будь-якої підготовки. Більшість часу грав у одній ланці з Миколою Хлистовим та Михайлом Бичковим. Це атакувальне тріо, у 50-х роках, шість разів було найрезультативнішим у лізі , а загалом закинуло 732 шайби. Цей результат також був тривалий час рекордним.
Чемпіон СРСР 1957 року. Тричі здобував срібні нагороди (1955, 1956, 1958) та п'ять разів — бронзові (1950, 1951, 1954, 1959, 1960). Володар кубка СРСР 1951, фіналіст — 1952, 1954. Всього у кубку СРСР забив 30 голів. За результатами сезону чотири рази обирався до символічної збірної (1949, 1955-1957).
У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо.
Чемпіон світу 1954, 1956; другий призер 1955, 1957, 1958, 1959. На чемпіонатах Європи — п'ять золотих (1954-1956, 1958, 1959) та одна срібна нагорода (1957). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 41 матч (35 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 92 матчі (71 гол).
Нагороджений медаллями «За оборону Москви» (1942) та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945). Заслужений майстер спорту (1954). У 1957 році був нагороджений орденом «Знак Пошани».
У 1956 році Олексій Гуришев отримав тренерський диплом. Працював з молодими гравцями та у колективах фізкультури. Один з його вихованців, Володимир Петров — дворазовий олімпійський чемпіон. У 1963-1975 роках судив ігри чемпіонату СРСР. Сім разів обирався до десятки найкращих хокейних арбітрів країни. Суддя всесоюзної категорії з 1964 року. Після 50-ти років працював у відділі постачання одного зі столичних військових заводів.
Виконав роль нападника Самсонова у фільмі «Хокеїсти» режисера Рафаїла Гольдіна (1964 рік).
За версією інтернет-видання «Sports.ru» входить до символічної збірної клубу «Крила Рад» радянської доби: Сидельников, Шаталов[ru] — Кучевський, Лебедєв[ru] — Гуришев — Бодунов[ru][2].
| Сезон | Ліга | Кубок | Збірна | Сума | ||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| І | Г | І | Г | І | Г | І | Г | |
| 1947/48 | 21 | — | — | — | — | 21 | ||
| 1948/49 | 29 | — | — | — | — | 29 | ||
| 1949/50 | 27 | — | — | — | — | 27 | ||
| 1950/51 | 20 | 3 | — | — | 23 | |||
| 1951/52 | 21 | 7 | — | — | 28 | |||
| 1952/53 | 26 | 6 | — | — | 32 | |||
| 1953/54 | 16 | 30 | 3 | 14 | 9 | 42 | ||
| 1954/55 | 41 | 5 | 16 | 14 | 60 | |||
| 1955/56 | 36 | 6 | 15 | 13 | 55 | |||
| 1956/57 | 32 | — | — | 20 | 18 | 50 | ||
| 1957/58 | 40 | — | — | 16 | 13 | 53 | ||
| 1958/59 | 15 | — | — | 11 | 5 | 20 | ||
| 1959/60 | 22 | — | — | — | — | 22 | ||
| 1960/61 | 19 | 1 | 0 | — | — | 19 | ||
| Усього | 300 | 379 | 30 | 92 | 71 | 480 | ||
Примітки ред.
- ↑ Клуб Всеволода Боброва. Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 25 січня 2013.
- ↑ Пять плюс один. Советская эпоха — «Крылья Советов» [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела ред.
- Статистика виступів на Олімпійських іграх [Архівовано 2 липня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Біографія на сайті Championat.com[недоступне посилання] (рос.)
- Профіль на сайті Yandex.ru[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- Профіль на сайті Chidlovski.net [Архівовано 21 червня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Статистика на сайті Eurohockey.com [Архівовано 15 листопада 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- Гуришев Олексій Михайлович на сайті EliteProspects.com (англ.)