Гурзадян Григор Арамович
Григо́р Ара́мович Гурзадя́н (вірм. Գրիգոր Գուրզադյան; 15 жовтня 1922, Багдад, Королівство Ірак — 22 лютого 2014, Єреван, Вірменія) — радянський і вірменський астрофізик. Академік АН Вірменії, керівник вірменського центру космічних досліджень. Член Міжнародного астрономічного союзу.
| Гурзадян Григор Арамович | |
|---|---|
| вірм. Գրիգոր Գուրզադյան | |
 | |
| Народився |
15 жовтня 1922[1][2] Багдад, Британський мандат у Месопотамії[1][2] |
| Помер |
22 лютого 2014 (91 рік) Єреван, Вірменія |
| Країна |
 СРСР Вірменія |
| Національність | вірмени[1] |
| Діяльність | астрофізик, прозаїк, викладач |
| Alma mater | Вірменський державний інженерний університет (1944)[1] |
| Галузь | астрофізика і Q19614266? |
| Заклад |
Бюраканська астрофізична обсерваторія[1] Вірменський державний інженерний університет |
| Вчене звання | академік[2] |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук[1][2] (1955) |
| Членство |
Академія наук Вірменської РСР Спілка письменників Вірменіїd Спілка художників Вірменіїd МАС |
| Брати, сестри | Sargis Gurzadyand |
| Діти | Ваагн Гурзадян |
| Нагороди |
   |
 Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Гурзадян Григор Арамович у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився у вірменській родині в столиці Іраку — Багдаді. У 1939 році вступає в Єреванський політехнічний інститут. У 1944 році стає аспірантом під керівництвом Віктора Амбарцумяна з астрофізики. Перебував у первинному науковому штаті Бюраканської обсерваторії з дня її заснування в 1946 році. У 1955 році стає доктором фізико-математичних наук. З 1957 року — професор.
Працював у сфері космічної астрофізики та космічного приладобудування
В кінці 1950-х група вчених з Бюраканської обсерваторії на чолі з доктором фізико-математичних наук Григором Гурзадяном приступила до робіт зі створення астрофізичної апаратури для роботи в космічних умовах. Детектор, створений ними для вивчення рентгенівського випромінювання сонячної корони, був встановлений на балістичну ракету, перший запуск якої відбувся 19 лютого 1961 року на секретному ракетному полігоні Капустин Яр. У 1960-ті роки групою Гурзадяна були створені та запущені ракетні обсерваторії серії К-К2, К3 і К4[en], розвинені багато принципів космічного приладобудування, стабілізації платформи телескопа в космічних умовах за допомогою зоряних датчиків. У цей же час була утворена лабораторія і конструкторське бюро біля села Ґарні (пізніше — Інститут космічної астрономії), яке почало створювати телескопи та обсерваторії. Першою орбітальною обсерваторією став «Оріон-1»[en], що був встановлений на першій космічній станції Салют-1. У грудні 1973 року спроектована Григором Гурзадяном і його колективом позаатмосферна астрофізична обсерваторія «Оріон-2»[en] на пілотованому космічному кораблі «Союз-13» була виведена в космос. Саме тоді були вперше одержані спектрограми слабких зірок, планетарної туманності, виявлено цілу низку невідомих у той час фактів.[3]
Григор Гурзадян будучи членом-кореспондентом (з 1965 року), а потім і академіком АН Вірменської РСР (з 1986 року), з 1969 по 1977 роки був науковим керівником СКБ «Астро». Пізніше, з 1977 по 2002 рік керував Ґарнійський космо-астрофізичний інститут.
У 2001 році Григор Гурзадян був почесним гостем, єдиним з країн СНД на святкуванні 40-річчя польоту Гагаріна в Зоряному містечку. У тому ж 2001 році на території інституту в Ґарні було створено Музей космосу, у відкритті якого взяли участь відомі вчені, поети, керівники акредитованих у Вірменії дипломатичних місій, льотчик-космонавт, двічі Герой Радянського Союзу, відомий вчений, член-кореспондент Російської академії наук Валентин Лебедєв. На подарованій ним книзі, що розповідає про роботу у космосі, Лебедєв написав: Великому синові вірменського народу, який проклав шлях у космічну науку. З глибокою пошаною і вдячністю. Ваш учень.[3]
Голова ради ЗАТ «Галактика» (з 2006).
Книги ред.
Автор 250 наукових праць.
- Звездные вспышки: Физика. Космогония / Г. А. Гурзадян, 559 с. іл. 22 см, Москва, Наука 1985
- Звездные хромосферы, или Дублет 2800 А MgII в астрофизике / Г. А. Гурзадян, 423 с. іл. 21 см, Москва, Наука 1984
- Планетарные туманности: Физика. Динамика / Г. А. Гурзадян ; Рос. АН, 750,[1] с., [4] л. іл. іл. 22 см, Москва, Наука 1993
- Теория межпланетных перелетов / Г. А. Гурзадян, 351,[1] с. іл. 22 см, Москва, Наука 1992
- Physics and Dynamics of Planetary Nebulae; Springer, 1997; ISBN 3-540-60965-2[2]
- Theory of Interplanetary Flights; Gordon & Breach, 1996; ISBN 2-88449-074-4
- Space Dynamics, Francis & Taylor, 2002; ISBN 0-415-28202-0 [3].
Нагороди ред.
- Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1975)
- Орден «Знак Пошани»
- Орден Святого Месропа Маштоца (2011)[4]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г Вірменська коротка енциклопедія — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1990. — Т. 1.
- ↑ а б Голос Армении //ГОРДИЛАСЬ БЫ ЛЮБАЯ СТРАНА… [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ [1] [Архівовано 15 травня 2019 у Wayback Machine.] Armenia Today // Серж Саргсян посетил Григора Гурзадяна [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- Профіль Григора Арамовича Гурзадяна на офіційному сайті НАН РА [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.]
- http://garni-cosmos.com/ [Архівовано 15 травня 2019 у Wayback Machine.]