Губенко Валерій Олександрович
Валерій Олександрович Губенко (25 січня 1939, Київ — 19 лютого 2000) — український військовий діяч, генерал армії України.
| Валерій Олександрович Губенко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
25 січня 1939 Київ | |||
| Смерть |
19 лютого 2000 (61 рік) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе | |||
| Роки служби | 1958–2000 | |||
| Звання |
 Генерал армії України | |||
| Нагороди |
| |||
 Губенко Валерій Олександрович у Вікісховищі | ||||
Біографічні відомості ред.
Народився 25 січня 1939 року в Києві. Працювати почав в Мелітополі. В 1958 році був призваний в прикордонні війська. Служив в Грузинському прикордонному окрузі. В 1959 році вступив до Алма-Атинського прикордонного училища, яке закінчив у 1963 році. Служив в Закавказькому прикордонному окрузі. В 1971 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. В 1980 році був переведений в Північно-Західний прикордонний округ. У 1984 році закінчив академію Генерального штабу і служив начальником штабу Тихоокеанського прикордонного округу, потім начальником військ Забайкальського прикордонного округу, а в 1990 році був призначений начальником військ Західного прикордонного округу, управління якого дислокувалося у Києві.
З 1991 року на дійсній військовій службі у Державному комітеті у справах охорони державного кордону України. З 27 жовтня 1992 року голова комітету[1]. З травня 1995 по жовтень 1998 року — генеральний інспектор Генеральної військової інспекції при Президентові України. З 14 жовтня 1998 року- Голова Державної служби експортного контролю України[2].
Жив у Києві. Помер 19 лютого 2000 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).
Нагороди ред.
Нагороджений радянськими орденами Червоної Зірки (березень 1975 року), Червоного Прапора (березень 1990 року), українським орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (листопад 1996 року).
Про Губенка В. О. в художній літературі ред.
1. До 60-ліття Валерія Олександровича Губенка, вірші заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова, книга «Друзям», Київ: «ЛОГОС», 2003, с.с.145-149[3]:
Пам'ять ред.
Восени 2001 року його ім'ям названа застава «Лівадія» Сімферопольського прикордонного загону[4].
У 2011 році в Києві на будівлі Державної прикордонної служби України по вулиці Володимирській, 30, встановлено меморіальну дошку Валерію Губенку (бронза, граніт; барельєф)[5].
Примітки ред.
- ↑ Постанова Верховної Ради України № 2733-XII від 27 жовтня 1992 року. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2012.
- ↑ Офіційна Україна сьогодні. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2012.
- ↑ Володимир Миколайович Мельников, Друзям = Моим товарищам = To my friends, Електронний каталог Національної парламентської бібліотеки України, інв.нр.2956316:кх, інв.нр 2827508:кх. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 3 липня 2014.
- ↑ Сайт Державної прикордонної служби України[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Цікавий Київ[недоступне посилання з липня 2019](рос.)