Вікіпедія

Гризлов Борис В'ячеславович

російський політик

Бори́с В'ячесла́вович Гризло́в (нар. 15 грудня 1950, Владивосток, Приморський край, РРФСР) — російський державний і політичний діяч. Повноважний представник РФ в контактній групі із «врегулювання» Російсько-української війни з 26 грудня 2015 року. Голова Вищої ради партії «Єдина Росія» c 2002 року. В минулому — міністр внутрішніх справ РФ (2001—2003). Голова Державної думи РФ четвертого і п'ятого скликань (2003—2011). Постійний член Ради безпеки РФ (грудень 2011  — квітень 2016). Посол Росії в Республіці Білорусь (з 14 січня 2022).

Борис В'ячеславович Гризлов
рос. Борис Вячеславович Грызлов
Борис В'ячеславович Гризлов
Борис В'ячеславович Гризлов
Надзвичайний і Повноважний Посол РФ в Білорусі
Нині на посаді
На посаді з 14 січня 2022
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Михайло Мішустін
Повноважний представник президента РФ в контактній групі в Україні
26 грудня 2015 — 14 січня 2022
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв
Михайло Мішустін
Попередник посада заснована
Голова Вищої ради партії Єдина Росія
Нині на посаді
На посаді з 20 листопада 2002
Попередник Олександр Беспалов
Голова Державної думи Федеральних зборів РФ
29 грудня 2003 — 14 грудня 2011
Президент Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Попередник Геннадій Селезньов
Наступник Сергій Наришкін
Міністр Внутрішніх Справ РФ
28 березня 2001 — 24 грудня 2003
Президент Володимир Путін
Прем'єр-міністр Михайло Касьянов
Попередник Володимир Рушайло
Наступник Рашид Нургалієв
Голова партії Єдина Росія
27 листопада 2004 — 7 травня 2008
Попередник співголови партії
Наступник Володимир Путін
Народився 15 грудня 1950(1950-12-15) (73 роки)
м. Владивосток, Приморський край, РРФСР
Відомий як політик, депутат Державної Думи РФ
Громадянство Росія Росія
Національність росіянин
Освіта ЛЭИС їм. Бонч-Бруєвича
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет телекомунікацій імені проф. М. А. Бонч-Бруєвичаd
Політична партія Єдина Росія
Батько В'ячеслав Гризлов
У шлюбі з Ада Вікторівна
Діти Дмитро, Євгенія
Професія політик, радіоінженер
Релігія православ'я
Нагороди
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Орден Олександра Невського
Орден Олександра Невського
Орден Пошани
Орден Пошани
Именной пистолет Макарова (ПМ) от министра внутренних дел Р. Г. Нургалиева
Підпис
gryzlov.ru
 Медіафайли у Вікісховищі

Батьки ред.

Батько — В'ячеслав Гризлов. Під час Другої Світової війни був військовим льотчиком на Далекому Сході, пізніше працював у системі Міноборони. Мати — вчителька.

З життєпису ред.

Народився 15 грудня 1950 року у Владивостоці. Через чотири роки після народження Бориса його сім'я переїхала до Ленінграду, де той закінчив політехнічну школу № 211 із золотою медаллю. 1973 року — закінчив Ленінградський електротехнічний інститут зв'язку ім. М. А. Бонч-Бруєвича (ЛЕІЗ) за фахом «радіоінженер», диплом «Наземний передавач лінії зв'язку ШСЗ (штучний супутник Землі)». Член комсомолу, комісар будівельного загону.

У студентські роки знявся у відомому фільмі «Земля Санникова», зіграв в одному з епізодів — сидів за столиком в кафе, де проходила зустріч головних героїв.

За розподілом потрапив до науково-виробничого об'єднання ім. Комінтерну, в НДІ радіобудови, де займався розробкою космічних систем зв'язку. 1977 року почав працювати в ленінградському виробничому об'єднанні «Електронприлад». 1985 року обраний до профспілкового комітету.

1996 —1999 — працював у сфері вищої освіти. За його ініціативою створено «Інститут прискореного навчання керівних працівників» і «Центральний інститут працівників міського господарства». Очолював навчально-методичний центр нових технологій навчання «Балтійського державного технічного університету ім. Устинова».

1998 — балотувався в Законодавчі збори Санкт-Петербурга, але не пройшов. З осені 1999 року керував штабом одного з кандидатів в губернатори Ленінградської області Віктора Зубкова. Цього ж року очолив виборчий штаб партії «Єдність» у Санкт-Петербурзі (на підтримку незалежних кандидатів). Очолив Міжрегіональний фонд ділової співпраці «Розвиток регіонів».

У грудні 1999 року вибраний депутатом Держдуми РФ за від «Єдності». 12 січня 2000 року обраний керівником фракції «Єдність» в Держдумі. З травня — представник Думи у зв'язках з країнами «великої сімки».

З 28 березня 2001 — міністр внутрішніх справ РФ. Прославився справою «перевертнів в погонах» — розслідуванням злочинів офіцерів міліції, що фабрикували справи і вимагали гроші. Словосполучення Гризлова «перевертні в погонах» стало крилатою фразою.

У листопаді 2002 року Вища рада «Єдиної Росії» обрала його на посаду голови партії.

24 грудня 2003 — подав заяву про відставку з посади голови МВС РФ у зв'язку з обранням 7 грудня депутатом Держдуми IV скликання. Очолив думську фракцію «Єдина Росія» і став Головою держдуми РФ. 24 грудня 2007 року обраний головою Державної думи V скликання.

11 січня 2016 — прибув до Києва як представник Росії у Тристоронній контактній групі щодо врегулювання Російської збройної агресії на сході України.[1] Олег Соскін розцінив це як антиконституційний переворот.[2]

12 квітня 2016 року указом президента Росії Володимира Путіна Гризлова виключено зі складу Ради Безпеки РФ.[3]

У грудні 2016 року обраний головою ради директорів корпорації «Тактичне ракетне озброєння».

20 березня 2017 року очолив опікунську раду Експертного інституту соціальних досліджень.[4]

14 січня 2022 року призначений надзвичайним та повноважним послом Російської Федерації в Білорусі.

Сім'я і приватне життя ред.

  • Батько — Вячеслав Гризлов. Під час Другої світової війни був військовим льотчиком на Дальньому Сході, пізніше працював в Міністерстві оборони СРСР.
  • мати — вчителька.
  • дружина — Ада Вікторівна. Закінчила ЛЕІЗ. Проректор «Інституту прискореного навчання керівних працівників» в Санкт-Петербурзі.
  • син — Дмитро, 1979 року народження.
  • дочка Євгенія, 1980 року народження.

Кандидат політичних наук. Захоплюється спортом, має спортивні розряди з шахів, стрільби, тенісу.

Дохід ред.

Офіційно задекларований дохід Бориса Гризлова за 2009 рік становив 16 млн рублів.[5]

Нагороди та звання ред.

  • Орден «За заслуги перед Батьківщиною» I ступеня (15 грудня 2020 р.) — за видатні заслуги у зміцненні російської державності та реалізації зовнішньополітичного курсу Російської Федерації, значний внесок у розвиток оборонно-промислового комплексу країни та багаторічну сумлінну роботу.[6]
  • Орден «За заслуги перед Батьківщиною» ІІ ступеня (15 грудня 2005 р.) — за видатний внесок у зміцнення російської державності, розвиток парламентаризму та багаторічну сумлінну роботу.[7]
  • Орден «За заслуги перед Батьківщиною» III ступеня (21 травня 2008 р.) — за заслуги у законотворчій діяльності, зміцненні та розвитку російської державності.[8]
  • Орден Олександра Невського (15 грудня 2010) — за особливі особисті заслуги перед Батьківщиною у справі державного будівництва та зміцнення міжнародного авторитету Росії.[9]
  • Орден Пошани (20 грудня 2000) — за активну законотворчу та громадську діяльність.[10]
  • Орден «Достик» І ступеня (Казахстан).
  • Орден Пошани (Придністров'я, 5 вересня 2006) — за особистий внесок у розвиток та зміцнення дружби та співпраці між Російською Федерацією та Придністровською Молдавською Республікою, активну діяльність у галузі захисту прав та інтересів співвітчизників та у зв'язку з 16-ми роковинами з дня утворення Придністровської Молдавської Республіки.[11]
  • Подяка Президента Російської Федерації (28 грудня 2006) — за заслуги в підготовці та проведенні зустрічі глав держав та урядів країн — членів «Групи восьми» у місті Санкт-Петербурзі.[12]
  • Почесна грамота Уряду Російської Федерації (15 грудня 2005) — за заслуги перед державою та багаторічну сумлінну працю.[13]
  • Медаль Столипіна П. А. II ступеня (15 грудня 2011 р.) — за заслуги у зміцненні російської державності, розвитку парламентаризму та багаторічну сумлінну роботу.[14]
  • Звання «Почесний громадянин міста Владивостока» (29 червня 2006 року).[15]
  • Почесний доктор Російсько-Таджицького (Слов'янського) університету.
  • Кандидат політичних наук.

Примітки ред.

  1. ↑ У МЗС пояснили, навіщо Гризлов прилетів до Києва. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  2. ↑ В Україні стався антиконституційний переворот, — Соскін. Архів оригіналу за 14 січня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
  3. ↑ Борис Грызлов исключен из состава Совбеза России. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
  4. ↑ Сергею Кириенко предложили «Стратегию 2030» [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] «Коммерсантъ», 20.04.2017
  5. ↑ Грызлов с 16 млн рублей стал самым богатым партийным руководителем. Архів оригіналу за 16 травня 2010. Процитовано 28 травня 2010.
  6. ↑ Борис Грызлов награждён орденом «За заслуги перед Отечеством» I степени. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
  7. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 15 декабря 2005 года № 1443 «О награждении орденом „За заслуги перед Отечеством“ II степени Грызлова Б. В.»
  8. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 21 мая 2008 года № 822. Архів оригіналу за 27 березня 2009. Процитовано 1 лютого 2022.
  9. ↑ Собрание законодательства Российской Федерации, № 51, 20 декабря 2010 г. (часть III), ст. 6924. Архів оригіналу за 28 липня 2013. Процитовано 7 січня 2011.
  10. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 декабря 2000 года № 2026 «О награждении орденом Почёта Грызлова Б. В.». // Официальный сайт Президента России. Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 24 травня 2016.
  11. ↑ Указ Президента ПМР от 5 сентября 2006 года № 488 «О награждении орденом Почёта гражданина Российской Федерации Грызлова Б. В.». Архів оригіналу за 24 серпня 2011. Процитовано 2 січня 2010.
  12. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 28 декабря 2006 года № 649-рп «О поощрении Грызлова Б. В.»
  13. ↑ Распоряжение Правительства Российской Федерации от 15 декабря 2005 года N 2223-р «O награждении Почётной грамотой Правительства Российской Федерации Грызлова Б. В.». Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 1 лютого 2022.
  14. ↑ Распоряжение Правительства Российской Федерации от 15 декабря 2011 года № 2236-р «О награждении медалью Столыпина П. А. II степени Грызлова Б. В.». Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 1 лютого 2022.
  15. ↑ Почётные граждане [Архівовано 25 березня 2013 у Wayback Machine.] // Официальный сайт администрации Владивостока

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гризлов_Борис_В%27ячеславович&oldid=41969970