Григорій Просвітитель

Святи́й Григо́рій Просвіти́тель (вірм. Գրիգոր Լուսավորիչ, Григор Лусаворич, грец. Γρηγόριος Φωστήρ чи Φωτιστής, Грегоріос Фостер чи Фотістес; Григорій Парфянин, Григор Партев; близько 252—326) — святий вірменської апостольської церкви, а також російської православної (де відомий як рос. Григорий Армянский) та інших православних церков, римо-католицької та вірменської католицької церков, перший, після гонінь царя Тиридата III, єпископ та просвітитель Вірменії. Був членом парфянського знатного роду Сурен-Пахлавів, який, своєю чергою, був гілкою царського дому Аршакідів, який мав парфянське походження. Таким чином, він був родичем вірменських монархів, які мали також парфянське походження.

Григорій Просвітитель
вірм. Գրիգոր Լուսավորիչ
Народився	252 або 239 Вірменія
Помер	329 або не пізніше 326
Діяльність	священник
Знання мов	вірменська
Титул	Catholicos of Armeniad
Посада	Католикос усіх вірмен
Конфесія	Вірменська апостольська церква
Рід	Григорідиd
Батько	Анак Парфійський
Діти	St. Vrtanes Id і St. Aristaces Id
Медіафайли у Вікісховищі

Канонічний життєпис

Житіє святого Григорія описав Агафангел, письменник IV століття, легендарний автор історії навернення Вірменії в християнство. Окрім житія в книзі Агафангела є збірник 23 проповідей, які приписуються св. Григорію Просвітителю, через що цю книгу називають також «Книгой Грігоріса» чи «Вченням Просвітителя» (вірменською мовою «Вардапетутюн»).

У книзі розповідається, що батько Григорія, Апак (Анак), підкуплений перським царем, вбив вірменського царя Хосрова І та за це сам поплатився життям; усе сімейство його було винищено, окрім молодшого сина, якого годувальниця, християнка, встигла забрати на свою батьківщину, в Кесарію Каппадокійську. Там хлопчик був хрещений ім'ям Григорій і отримав християнське виховання. Вступивши у шлюб, він скоро розлучився з дружиною: вона пішла в монастир, а Григорій вирушив до Риму і там поступив на службу до сина Хосрова, Тірідата (Трдат III, 287—330 рр.), бажаючи старанною службою загладити провину свого батька. Прибувши до Вірменії в 287 році в супроводі римських легіонів, Трдат III повернув собі батьківський престол. За сповідування християнства Трдат III звелів кинути Григорія в каземати або колодязь Арташату (Артаксата), де він був в ув'язненні близько 15 років, його підгодовувала благочестива жінка. Тим часом Трдат III впав у божевілля, але був зцілений Григорієм, після чого в 301 р. хрестився і проголосив християнство державною релігією у Вірменії. У 302 р. Григорій був висвячений на єпископа від єпископа Леонтія Каппадокійського в Кесарії, після чого він будує храм у місті Вагаршапаті — столиці царя Трдата III. Храм був названий Ечміадзін, що в перекладі означає «зійшов Єдинородний» (тобто Ісус Христос), який, за переказами, особисто вказав Григорію місце для будівництва храму. У 325 р. Григорія запросили на Перший Вселенський Собор в Нікеї, але, не маючи можливості поїхати особисто, він відправив туди свого сина Арістакеса, який, разом із ще одним посланником на ім'я Акрітіс, привіз до Вірменії Нікейські постанови. У 325 р. Григорій передав кафедру синові, а сам пішов в усамітнення, де незабаром помер у 326 р. Його поховали у Ечміадзіні. Вірменське архієпископство довго залишалося в роді Григорія.

Поклоніння

Майже тисячу років могила святого Григорія служила місцем поклоніння. Протягом останніх 500 років мощі святого Григорія зберігалися у вірменській церкві в Неаполі, а 11 листопада 2000 р. їх передали Католикосу всіх вірмен Гарегіну II та наразі зберігають у побудованому в 2001 році Єреванському кафедральному соборі Святого Григорія Просвітителя. На місці узилища святого Григорія знаходиться монастир Хор Вірап, в Араратській долині, біля самого державного кордону з Туреччиною. Назва монастиря в перекладі з вірменського означає «глибока яма» (вірм. Խոր Վիրապ).

Житіє Григорія переклали грецькою мовою приблизно в кінці VI століття. У X столітті Симеон Метафраст включив його у свої «Житія святих». З грецького тексту зробили переклад грецькою, грузинською та арабською мовами. Існує також ефіопська редакція, тісно пов'язана з арабським перекладом. Текст житія зберігається також у російській Минеї (пам'ять 30 вер.). Римо-католицька церква канонізувала його у 1837 році за участі папи Григорія XVI; пам'ять 1 жовтня (festa pro aliquibus locis).

Цікаві факти

Цьому святому приписують авторство традиційної вірменської страви Харіса. Він додав пшеницю в казан, де варилося м'ясо, щоб нагодувати бідних. Коли він помітив, що каша пригорає до дна — він вигукнув «Харекх! Мішайте її!». Таким чином назва каші походить від вигуку святого.

Світлини

• 
  «Хрещення вірменського народу. Григорій Просвітитель» Айвазовський І. К. (Феодосійська картинна галерея,1892)
• 
  Святитель Григорій Просвітитель, ікона XIV ст., Греція
• 
  Ікона Святого Григора Лусаворіча у Вірменському соборі Львова