Грецька патрологія (серія)

«Гре́цька патроло́гія» (Patrologia Graeca, PG) — книжкова серія відредагованих зібрань праць Отців Церкви та інших християнських письменників,написана грецьким койне та візантійською мовою. Складається зі 161-го тому, які були надруковані у 1857–1866 роках у Католицькій типографії Жака-Поля Міня. Включає Східних Отців і письменників, а також тих західних авторів, що писали свої твори грецькою. Входить до монументального проекту Міня з видання всіх Отців Церкви, поряд з «Латинською патрологією» (лат. Patrologia Latina, PL), а також «Орієнтальною патрологією» (лат. Patrologia Orientalis, PO), що була видана послідовниками абата вже після його смерті.

Історія видання ред.

Видання Східних Отців на Західі розпочав у XVI столітті католицький орден мавриніан (Mauristes) — вчена спільнота ченців-бенедиктиців, що жили у передмісті Парижа у монастирі св. Мавра. Мавриніани почали свої видання на кошти французького короля Людовіка XIV, який зацікавився грецькими отцями, коли дізнався, що вони жили в епоху до появи папського абсолютизму. Людовік був прихильником незалежності від Папи Римського («галліканство») і тому підтримував діяльність мавриніан. Їхні публікації були дуже повними, хоч і не критичними.

На основі видань мавриніан французький священик Жак-Поль Мінь (1800—1875) у середині 19 століття здійснив грандіозну справу видання усіх святоотцівських творів в межах однієї книжкової серії. Поштовхом до цього, як і в часи Людовіка XIV, стало незадоволення французьких католиків догматом про непомильність Папи Римського. Для роботи над виданням абат Мінь наймав усіх, хто тільки погоджувався йому допомагати. Серед його співробітників були і позбавлені сану священики, і ченці-волоцюги, і подібний химерний люд. Видання Міня не було ні критичним, ні науковим. Окрім видань мавриніан, частина текстів опубліковувалась вперше.

Результатом роботи Міня стали дві монументальні серії: 217-томна «Латинська патрологія», що охоплювала період до папи Інокентія III (XII–XIII століття), та 161-томна «Грецька патрологія», що охоплювала період до 1453 року. Така хронологія відображала, що, за думкою Міня, латинське Передання закінчилось у XIII столітті, а грецьке — з турецьким завоюванням на два століття пізніше.

Особливості видання ред.

Основна частина серії — це тексти Східних Отців і церковних письменників, що писали на грецькому койне або візантійській мові. Також до «Грецької патрології» були включені Західні Отці і письменники, що писали свої праці раніше, ніж латинська мова стала переважати серед західних християн у III столітті, наприклад ранні автори, відомі як Апостольські мужі, св. Климент Римський, Єрм Римський, Євсевій Памфіл, Оріген, св. Василій Великий, св. Григорій Назіанзин, св. Григорій Ниський тощо.

Насправді 161 том являють собою 166 томів, оскільки томи 16 та 87 розділені на три частини, а 86 том на дві.

Перше видання становить лише латинські переклади оригіналів (81 том, 1856—1861). Друге видання містить грецький текст з паралельним латинським перекладом (166 томів, 1857—1866). Текст скомпоновано так, що колонці тексту на грецькій мові відповідає колонка латинського перекладу. У випадках, коли грецький оригінал було втрачено, як, наприклад, відбулось з деякими текстами Іринея Ліонського, існуючі грецькі фрагменти були поміщені серед латинського тексту. У одному випадку оригінал збережений лише на сирійській мові і перекладений на латинську. Дуже часто інформація про автора та коментарі теж представлені латинською мовою.

Дорофей Схоларіос додав до видання неповний список авторів і тем (Афіни, 1879), а потім уклав повний зміст видання (Афіни, 1883). У 1912 році видавництво «Abud Fratres Garnier Editions» опублікувало індекс томів «Грецької патрології» під редакцією Фердінандо Кавалеро.

Незважаючи на недоліки і давнину видання, «Грецька патрологія» не втратила свого значення до нинішнього часу. Хоча при підготовці до видання рукописи не вивчались, а передруковувались уже наявні видання, але об'єднання переважно малодоступних книг в одну серію суттєво полегшило роботу вчених. При академічному цитуванні Східних Отців Церкви прийнято вказувати, що текст знаходиться у даному виданні (що позначається абревіатурою «PG»), номер тому і номер колонки видання.

Список томів ред.

Як і в «Латинській патрології», автори (з кількома виключеннями) розміщені у хронологічній послідовності, охоплюючи період від самих ранніх християнських авторів до часів падіння Константинополя.