Вікіпедія

Грег Семенза

американський біолог і медик

Грег Семенза (англ. Gregg Leonard Semenza, нар. 1 липня 1956(19560701), Флашинг, Квінз, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США) — американський фізіолог та молекулярний біолог, відомий дослідженнями в галузі фізіології гіпоксії, зокрема відкриттям фактора, індукованого гіпоксією (HIF1A). Лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 2019 року[1].

Грег Семенза
англ. Gregg L. Semenza
Ім'я при народженні англ. Gregg Leonard Semenza
Народився 12 липня 1956(1956-07-12) (67 років)
Флашинг[d], Квінз, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Країна  США
Діяльність викладач університету, лікар
Alma mater Perelman School of Medicine at the University of Pennsylvaniad
Гарвардський університет
Дюкський університет
Галузь oxygen sensingd, гіпоксія і фактори транскрипції
Заклад Університет Джонса Гопкінса
Науковий ступінь доктор філософії
Членство Національна академія наук США
Нагороди
CMNS: Грег Семенза у Вікісховищі

Біографія ред.

Навчався у Гарвардському коледжі. Отримав ступені доктора медицини та доктора філософії в Пенсильванському університеті. Резидентуру з педіатрії пройшов у медичному центрі Дюкського університету. Працював постдоком у Медичній школі Джонса Гопкінса[en], а надалі став там професором, обіймаючи посаду «професора К. Майкла Армстронга[en]».

Наукові дослідження ред.

У 1995 році в лабораторії Семензи було відкрито новий білок — фактор, індукований гіпоксією (HIF1A). Цей фактор транскрипції відповідає на зниження кількості кисню в клітинах тварин та регулює перебудову клітинних функцій у відповідь на гіпоксію. Надалі лабораторія Семензи вивчала роботу цього білка в різноманітних фізіологічних та патологічних процесах, зокрема в роботі серцево-судинної системи та за умов злоякісних пухлин.

Тривалий час був головним редактором журналу «Journal of Molecular Medicine[en]».

Критика ред.

У 2022 році на платформі «PubPeers» науковці виявили 52 наукові публікації, де Семенза є співавтором, у яких було здійснено надлишкові маніпуляції з зображеннями аж до підробки. Ці праці охоплюють 2001-2021 роки, 17 з них були відкликані, що ставить питання про наукову недоброчесність дослідника[2].

Нагороди та визнання ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Gregg L. Semenza – Facts – 2019 [Архівовано 7 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. NobelPrize.org. Nobel Media AB 2019. Mon. 7 Oct 2019.(англ.)
  2. ↑ Else H. (2022). Dozens of papers co-authored by Nobel laureate raise concerns. Nature, 10.1038/d41586-022-03032-9. Advance online publication. https://doi.org/10.1038/d41586-022-03032-9 (англ.)
  3. ↑ а б Gregg L. Semenza, M.D., Ph.D. Johns Hopkins Medicine. Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)
  4. ↑ Gregg L. Semenza, MD, PhD. American Society for Clinical Investigation. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2019.
  5. ↑ E. Mead Johnson Award in Pediatric Research. Archived version of American Pediatric Society website. Архів оригіналу за 15 грудня 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
  6. ↑ 72 New Members Chosen By Academy. nationalacademies.org. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2019.
  7. ↑ 2008 Elected Members. Association of American Physicians. 20 грудня 2019. Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 8 жовтня 2019. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)
  8. ↑ Gregg_L._Semenza. Canada Gairdner International Award, 2010 [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  9. ↑ The 2012 Stanley J. Korsmeyer Award: William G. Kaelin, Jr., MD, and Gregg L. Semenza, MD, PhD. www.the-asci.org. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 7 жовтня 2019.
  10. ↑ Two NAM Members Receive Albert Lasker Basic Medical Research Award. nam.edu. Архів оригіналу за 17 березня 2017. Процитовано 7 жовтня 2019.
  11. ↑ Gregg L. Semenza. Institut de France. Grands Prix des Fondations. 21 квітня 2015. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 12 грудня 2017.
  12. ↑ Wiley: The 13th Annual Wiley Prize in Biomedical Sciences Awarded for Advancements in Oxygen Sensing Systems. www.wiley.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
  13. ↑ Hurst, Jillian H. (13 вересня 2016). William Kaelin, Peter Ratcliffe, and Gregg Semenza receive the 2016 Albert Lasker Basic Medical Research Award. The Journal of Clinical Investigation. 126 (10): 3628—3638. doi:10.1172/JCI90055. ISSN 0021-9738. PMC 5096796. PMID 27620538. Further support for an oxygen-sensing mechanism was provided by the discovery of erythropoietin (EPO), a glycoprotein hormone that stimulates erythrocyte production [...] During the same time period in which Semenza was developing EPO-transgenic mice, Peter Ratcliffe, a physician and kidney specialist, was establishing a laboratory in Oxford University’s Nuffield Department of Medicine to study the regulation of EPO
  14. ↑ Foundation, Lasker. Oxygen sensing – an essential process for survival. The Lasker Foundation (англ.). Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 7 жовтня 2019.
  15. ↑ Kolata, Gina; Specia, Megan (7 жовтня 2019). Nobel Prize in Medicine Awarded for Research on How Cells Manage Oxygen - The prize was awarded to William G. Kaelin Jr., Peter J. Ratcliffe and Gregg L. Semenza for discoveries about how cells sense and adapt to oxygen availability. The New York Times. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 8 жовтня 2019.
  16. ↑ Gallagher, James (7 жовтня 2019). How cells sense oxygen wins Nobel prize (en-GB) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2019. Процитовано 7 жовтня 2019.
  17. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2019. NobelPrize.org. Архів оригіналу за 23 травня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грег_Семенза&oldid=38103327