Грегг Аракі
Грегг Ара́кі (фр. Gregg Araki; нар. 17 грудня 1959, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський кінорежисер, сценарист та продюсер, представник незалежного кінематографу і New Queer Cinema.
| Грегг Аракі | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 17 грудня 1959[1][2] (64 роки) |
| Місце народження | Лос-Анджелес, Каліфорнія, США[3] |
| Громадянство |
 США |
| Alma mater | Університет Південної Каліфорнії, Університет Каліфорнії в Санта-Барбарі і Школа кінематографічних мистецтв Університету Південної Каліфорніїd |
| Професія | кінорежисер, сценарист, режисер монтажу, оператор-постановник, кінопродюсер, режисер |
| Magnum opus | Загадкова шкіра, Ба-бах! і Now Apocalypsed |
| IMDb | ID 0000777 |
 Грегг Аракі у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Грегг Аракі народився в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, 17 грудня 1959 року в сім'ї етнічних японців — американців у першому поколінні[4][5]. Аракі закінчив Школу кіно і телебачення Університету Південної Каліфорнії (University of Southern California) і потім деякий час працював музичним критиком у місцевій газеті.
Бюджет його перших двох фільмів «Троє здивованих в ночі» (1987) і «Довгий вікенд (відчаю)» (1989) не перевищував 5000 доларів кожен, Аракі знімав їх на чорно-білу плівку стаціонарною камерою. Ці любительські стрічки мали певний успіх на невеликих незалежних кінофестивалях і навіть отримали низку нагород.
По-справжньому широка популярність прийшла до Аракі після показу його третього фільму «Оголений дріт» (1992) на кінофестивалі «Санденс». Знята в жанрі роуд-муві, картина розповідала історію двох двадцятирічних ВІЛ-позитивних гомосексуалів, що ховаються від поліції після випадкового вбивства. Дивний мікс з гомосексуальності, гомофобії і насильства привернув увагу критиків і частини глядачів: фільм вартістю 20 тисяч доларів[6] зібрав у прокаті майже 700 тисяч[7].
Наступний етап у кар'єрі режисера пов'язаний з роботою над наповненою чорним гумором «апокаліптичною трилогією для тінейджерів» (The Teenage Apocalypse Trilogy), в якій ним досліджувалися всілякі підліткові страхи і фобії. Трилогію відкрила «нарізка з п'ятнадцяти випадково вибраних уривків» під оптимістичною назвою «Цілковитий п.» (1993), продовжило криваве роуд-муві «Покоління DOOM» (1995), що має не позбавлений самоіронії підзаголовок «перший гетеросексуальний фільм Грегга Аракі», а завершила чорна комедія «Ніде» (1997) — розповідь про один день з життя групи каліфорнійських старшокласників, що проходить під девізом «Sex, drugs, violence» («Секс, наркотики, насильство»). У всіх цих фільмах знявся актор Джеймс Дювал — alter ego кінорежисера.
Окремої уваги заслуговують саундтреки до фільмів трилогії, в яких можна почути композиції груп Coil і Ministry, Nine Inch Nails і Filter[en], Marilyn Manson і Hole, Radiohead і Blur, Massive Attack і The Chemical Brothers, Front 242 і The Future Sound Of London, та інших.
Після закінчення «The Teenage Apocalypse Trilogy» у творчості Аракі настав період затишшя. 1999 року на екрани вийшла комедія «Розкішне життя», позбавлена типових для Аракі похмурості і кривавості. Після цього фільму, у 2000 році канал MTV запропонував режисерові зайнятися серіалом «Так закінчується світ», але з потрібного на пілотну серію бюджету в 1,5 мільйона доларів канал виділив лише 700 000 $[5][8]. Аракі зробив пілотну серію за 700 000 і передав MTV, але після монтаж (кіно)у, канал відмовився від ідеї знімати серіал[5][8]. Після цього настала пауза майже в чотири роки.
У вересні 2004 року на Венеційському кінофестивалі відбулася світова прем'єра фільму «Загадкова шкіра». У цій стрічці, заснованій на однойменному романі Скотта Гейма 1995 року, Аракі з незвичною для нього серйозністю розповів історію двох вісімнадцятирічних хлопців, що намагаються здолати наслідки сексуального насильства, пережитого ними в дитинстві. За словами режисера, він прагнув зробити «Загадкову шкіру» «такою, що інтригує так само, як і фільми Девіда Лінча і виписаною таким же тонким пером, як стрічки Вонга Карвая»[9].
21 січня 2007 року на кінофестивалі «Санденс» у рамках програми «Північ» була представлена нова стрічка Аракі «Реготуха» — знята за 22 дні комедія про юну акторку (у виконанні Анни Феріс), що з'їла по незнанню велику тарілку кексів з марихуаною[10]. Фестивальна публіка тепло зустріла новий проєкт режисера. Проте, в США фільм не вийшов в прокат: він недовго йшов в одному з кінотеатрів Лос-Анджелеса, а потім вийшов на DVD[11]. Десята стрічка Аракі «Ба-баху» була представлена на Каннському кінофестивалі (2010) і отримала першу в історії фестивалю нагороду «Queer Palm»[12]. Наступний фільм Аракі «Білий птах у заметілі» — екранізація однойменного твору Лори Касішке, вийшов у 2014 році.
Особисте життя ред.
Грегг Аракі ідентифікував себе як «гея-американця азійського походження»[13], проте, попри цю заяву, починаючи з 1997 року він мав стосунки з акторкою Кетлін Робертсон, яку він знімав у «Ніде»[14][15][16].
Фільмографія ред.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1987 | Троє здивованих в ночі | Three Bewildered People in the Night | |
| 1989 | Довгий вікенд (відчаю) | The Long Weekend (O'Despair) | |
| 1992 | Оголений дріт | The Living End | |
| 1993 | Цілковитий п. | Totally F***ed Up | |
| 1995 | Покоління DOOM | The Doom Generation | |
| 1997 | Ніде | Nowhere | |
| 1999 | Розкішне життя | Splendor | |
| 2000 | Так закінчується світ | This Is How the World Ends | телевізійний |
| 2004 | Загадкова шкіра | Mysterious Skin | |
| 2007 | Реготуха | Smiley Face | |
| 2010 | Ба-бах! | Kaboom | |
| 2014 | Білий птах у заметілі | White Bird in a Blizzard |
Відеокліпи ред.
- 1996 — Trash, Suede
- 1999 — The Jag, The Micronauts
Визнання ред.
| Нагороди та номінації Грегга Аракі[17] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 1987 | Приз Ернеста Артаріа | Троє здивованих в ночі | Перемога |
| Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | |||
| 1989 | Довгий вікенд (відчаю) | Перемога | |
| Кінофестиваль «Санденс» | |||
| 1992 | Гран-прі журі | Оголений дріт | Номінація |
| Каталонський міжнародний кінофестиваль у Сіджасі | |||
| 1997 | Найкращий фільм | Ніде | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль в Бергені (Норвегія) | |||
| 2004 | Приз журі | Загадкова шкіра | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Хіхоні | |||
| 2004 | Гран-прі Астурія за найкращий художній фільм | Загадкова шкіра | Номінація |
| Брисбенський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2005 | Міжконфесійний приз | Загадкова шкіра | Номінація |
| Товариство кінокритиків Австралії | |||
| 2005 | Найкращий іноземний фільм — Англійська мова | Загадкова шкіра | Номінація |
| Роттердамський міжнародний кінофестиваль | |||
| 2005 | Приз MovieZone | Загадкова шкіра | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Сіеттлі | |||
| 2005 | Приз Golden Space Needle за найкращу режисерську роботу | Загадкова шкіра | Перемога |
| Премія товариства незалежного кіно Chlotrudis | |||
| 2006 | Найкращий адаптований сценарій | Загадкова шкіра | Номінація |
| Премія «Незалежний дух» | |||
| 2006 | Найкращий режисер | Загадкова шкіра | Номінація |
| 63-й Кінофестиваль міжнародний кінофестиваль | |||
| 2010 | Queer Palm | Ба-бах! | Перемога |
Примітки ред.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #138868204 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Rich, B. Ruby (26 березня 2013). New Queer Cinema: The Director’s Cut. Durham, North Carolina: Duke University Press. ISBN 9780822399698.
- ↑ а б в Prono, Luca (30 грудня 2007). Encyclopedia of Gay and Lesbian Popular Culture. Санта-Барбара (Каліфорнія): ABC-CLIO. ISBN 9780313335990.
- ↑ Chua, Lawrence (Fall 1992). Gregg Araki. Bomb. New Art Publications (41). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 грудня 2014.
- ↑ The Living End (1992) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Box Office Mojo
- ↑ а б Tasker, Yvonne, ред. (21 жовтня 2010). Fifty Contemporary Film Directors. London: Routledge. ISBN 9781136919459.
- ↑ Венеция-2004: Праздник со слезами на глазах. Архів оригіналу за 7 грудня 2006. Процитовано 8 травня 2016.
- ↑ 2383.htm Сандэнс 2007. Усмішлива мордочка[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Larry Carroll (26 вересня 2007). 'Smiley Face' Turns Into A Frown: Anna Faris Comedy Going Straight To DVD. MTV. Архів оригіналу за 12 червня 2009. Процитовано 15 червня 2009.
- ↑ Tsiokos, Basil (23 травня 2010). UPDATE: "Kaboom" Claims First Queer Palm. indiewire.com. Indiewire. Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 8.05.2016.
- ↑ Yutani, Kimberly (1996). Gregg Araki and the Queer New Wave. У Leong, Russell (ред.). Asian American Sexualities: Dimensions of the Gay and Lesbian Experience. Psychology Press. с. 177. ISBN 9780415914376.
- ↑ Szymanski, Michael (20 липня 1997). Having It Both Ways. Los Angeles Times. Los Angeles, California. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 8.05.2016.
- ↑ Turner, Megan (8 вересня 1999). STRANGE BEDFELLOWS: GAY DIRECTOR FALLS FOR ‘90210’ BABE. New York Post. New York City, New York. Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 8.05.2016.
- ↑ Lim, Dennis (14 січня 2011). Young and Restless Never Gets Old. The New York Times. New York City, New York. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 8.05.2015.
- ↑ Нагороди та номінації Грегга Аракі на сайті IMDb(англ.)
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Грегг Аракі |
- Грегг Аракі на сайті IMDb (англ.)
- “A Vessel of Imagery”: An Interview with Gregg Araki. Senses of Cinema (англ) . лютий 2006. Архів оригіналу за 5 травня 2016.
Грегг Аракі у соцмережі «Facebook»
