Госснер Йоганн Євангеліст
Йоганн Євангеліст Госснер (Госнер; нім. Johannes Evangelista Goßner; 14 грудня 1773 — 20 березня 1858) — німецький релігійний письменник, проповідник і місіонер. Брав активну участь у поширенні літератури, яка висміювала і критикувала православну віру і існуючий суспільний лад Російської імперії, через що його книги і проповіді врешті-решт були заборонені, а сам він був висланий за межі Російської імперії. За деякими даними певну роль у цьому зіграв Олексій Павлов[5], зять генерала Єрмолова, чиновник при обер-прокурорському столі Священного Синоду.
| Госснер Йоганн Євангеліст | |
|---|---|
| нім. Johannes Evangelista Goßner | |
 | |
| Народився |
14 грудня 1773[1][3] або 12 грудня 1773[1] Гюнцбург, Округ Швабія, Баварія |
| Помер |
20 березня 1858[1][2] (84 роки) або 30 березня 1858[3] (84 роки) Берлін, Німецький союз[1][3] |
| Діяльність | перекладач, парох, католицький священник, reformed pastor |
| Знання мов | німецька |
| Членство | Evangelical Missions Agencyd |
| Конфесія | кальвінізм[4] і католицтво[4] |
Життєпис ред.
Народився в католицькій сім'ї. Вже в своїх дитячих іграх хлопець почав копіювати священика. Вчився у сільській школі в Вальдштеттені, потім в середній школі в Аугсбургу. Закінчив університети в Діллінгені (філософія і фізика) і Інгольштадті (богослів'я), отримавши сан священика в жовтні 1796 року.
Продовжив своє навчання в духовній семінарії і почав діяльність капеллана в Елльці і Нойбурзі. Госснер був захоплений ідеями євангелічного руху, які поширювались професором кафедри пастирського богослів'я Йоганном Сайлером.
Жив і працював в Дірлевангу (1804—1811) і Мюнхені (1811—1817), але його євангельський світогляд став причиною звільнення. В Мюнхені Госснер зробив переклад тексту Біблії на німецьку мову, який став дуже відомим.
В 1820 році в період містико-релігійного бродіння, пов'язаного з іменем міністра духовних справ князя Олександра Миколайовича Голіцина, приїхав до Санкт-Петербургу. Був прийнятий у раду директорів Російського Біблійного товариства і отримав можливість проповідувати в римо-католицькій церкві, переданій після єзуїтів домініканцям, котрі у проповідях Госснера знайшли спробу порушити «благоговіння до Пресвятої Діви».
В 1823 році діячі «православної партії» у Священному Синоді скориставшись справою Госснера перейшли у наступ на «містичну партію». За свідченням архімандрита Фотія (Спаського): «Госснер входить у довіру до царя: Марія імператриця його покровительствує». Госснер викликав особливе обурення у ревнителів православ'я. Його книга «Дух життя і вчення Іісуса Христа, в роздумах і зауваженнях щодо всього Нового Заповіту» була пропущена цензурою в травні 1823 року. В ній він висміював обряди православної церкви, оголошував їх гріховними. критикував духовенство, розглядаючи його у відповідності з протестантським вченням як посередника між Богом і людиною.
12 квітня 1824 года архімандрит Фотій (Спаський) послав імператору Олександру I листи під назвою «Пароль тайних товариств або тайні замисли в книзі „Відозва до людей про послідування внутрішньому прагненню Духа Христового“» і «Про революцію через Госсснера, проповідуєму серед столиці всім в слуху явно вже», в котрих зробив розбір книги Госснер а і кількох містичних видань того часу. Архімандрит Фотій намагався довести царю, що містики і Госснер зокрема не лише займають антицерковну позицію, але і виношують плани революції, котра має на меті знищити царський престол. Госснер був висланий з Санкт-Петербургу[6]. Розгляд книги Госснера був доручений президенту Російської академії О. С. Шишкову. Перекладач, цензор і власник типографії, де друкувалась книга М. І. Греч були віддані під суд, Госснер же 11 травня 1824 року висланий закордон, а 15 травня 1824 року був відправлений у ввідставку О. М. Голіцин[7].
В 1826 році він офіційно залишив Римо-католицьку церкву і перейшов у протестантство. Як кальвініст і лютеранин керував церквами, створював школи, приюти і місіонерські агентства в різних країнах.
В 1836 році ним було засноване місіонерське товариство для проповіді християнства язичникам. Успішно його місіонери діяли в Індії, де колонія поблизу Калькутти до сих пір відома як «Місія Госснера».
До кінця життя жив у Берліні, де помер 20 травня 1858 року.
Деякі сучасні протестанти сходу Європи шанують його за відстоювання принципів «справжньої Христової віри», про нього як одного з зачинателів євангельського руху можна зустріти схвальні відгуки на їхніх сайтах[8].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118540890 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ а б https://en.wikisource.org/wiki/1911_Encyclopædia_Britannica/Gossner,_Johannes_Evangelista
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Греч Н. И. Дело Госснера // Записки о моей жизни
- ↑ Минаков А. Ю. Охранитель народной нравственности: п православный консерватор М. Л. Магницкий [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 17 листопада 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела ред.
- Кондаков Ю. Борьба в религиозной сфере. «Дело Госснера» (1824—1827) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Либеральное и консервативное направления в религиозных движениях в России первой четверти XIX века
- Назаренко Е. Ю. «Дело Госснера» и конец мистико-космополитической идеологии [Архівовано 23 грудня 2018 у Wayback Machine.] / Князь Александр Николаевич Голицын: общественно-политические взгляды и государственная деятельность. — С. 207—211.
- Евангельские христиане — Пашковцы: Возникновение и духовно-просветительское служение [Архівовано 30 червня 2018 у WebCite]
- Gossner Mission [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.] (нім.)
- Literatur von und über Johannes Evangelista Goßner [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)