Горгі́ппія (грец. Γοργιππία), археологічна пам’яткадавньогрецьке місто. Пам’ятка розташована на території сучасного міста Анапа (нині місто Краснодарського краю, РФ) на площі близько 40 га.

Горгіппія
Γοργιππία
Горгіппія та інші давньогрецькі міста на мапі Чорноморського побережжя
Основні дані
44°53′ пн. ш. 37°19′ сх. д. / 44.883° пн. ш. 37.317° сх. д. / 44.883; 37.317
Країна Боспорська держава і Росія
Адмінодиниця Анапа
Засновано друга половина 6 ст. до н. е.
Площа ~40 га км²
Часовий пояс UTC+3 (Анапа)
OSM 1477115 ·R (Анапа)
Міська влада
Мапа
Мапа


CMNS: Горгіппія у Вікісховищі

Історія ред.

У 2-й половині 6 століття до н. е. елліни заснували тут поліс під назвою Синдик (Синдська гавань). Після приєднання його у 4 ст. до н. е. до Боспорського царства він одержав назву Горгіппія на честь брата боспорського царя Горгіппа з династії Спартокідів.

Місто згадується Страбоном та Стефаном Візантійським. Горгіппія була однією з основних гаваней та опорним прикордонним пунктом на південному-сході Боспорської держави, керували нею намісники царя. У 4—3 ст. до н. е. простежується розквіт економіки та культури Горгіппії: її територія значно розширюється, зводяться монументальні будинки, споруджується святилище Деметригрецькій міфології — богиня родючості та землеробства), розвиваються ремесла, перш за все керамічне (у місті існували великі ергастерії — ремісничі майстерні, квартал гончарів). Близько середини 3 ст. до н. е. місто зруйновано, але його досить швидко відновили.

Наприкінці 2 ст. до н. е. Горгіппія входить до складу Понтійського царства, з-під влади якого звільняється в 63 році до н. е. У 2 ст. н. е. наступає новий розквіт міста, споруджуються оборонні мури, монументальні будинки, храми Афродіти (богиня кохання і краси) і Посейдона (бог моря і мореплавства). Наприкінці 30-х рр. 3 ст. місто було розорено готами і відновлено тільки у 2-й пол. 3 ст. У 70-ті рр. 4 ст. Горгіппія остаточно занепала.

Археологія ред.

Розкопки міста почалися у 19 ст., досліджувалися кургани. Городище вперше розкопане у 1949 році В.Блаватським, систематично досліджується з 1960 - І.Кругликова, з 1972 — К.Алексєєва.

Див. також ред.

Джерела ред.