Гопкало Вадим Іванович

Вадим Іванович Гопкало
Народження	13 (26) лютого 1917 Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	26 жовтня 1995 (78 років) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР, Україна
Навчання	Київський національний університет будівництва і архітектури
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Харків, Запоріжжя, Київ
Архітектурний стиль	соцреалізм
Найважливіші споруди	Київський філіал Центрального музею В. І. Леніна; житловий будинок по Володимирській вулиці, 69-71.
Містобудівні проєкти	Соцмістечко (Запоріжжя), Чоколівка, Вигурівщина-Троєщина (1-ий мікрорайон)
Членство	Спілка архітекторів СРСР і Національна спілка архітекторів України
	Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
	Заслужений архітектор Української РСР

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гопкало.

Вади́м Іва́нович Го́пкало (13 (26) лютого 1917, Полтава, Полтавська губернія, Російська імперія — 26 жовтня 1995(1995-10-26), Київ) — український радянський архітектор, член спілки архітекторів СРСР та України, заслужений архітектор УРСР, почесний член Української Академії архітектури, лауреат Сталінської премії III ступеня за архітектуру будинку по вул. Володимирській, 69-71 (1950), лауреат Державної премії Ради Міністрів УРСР ім. Т. Шевченка за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (1985).

Біографія ред.

Народився 13 (26) лютого 1917(19170226) року в Полтаві в родині живописця Гопкала Івана Олексійовича (1894–1984). У 1940 році здобув вищу освіту в Київському інженерно-будівельному інституті, навчався в Йосипа Каракіса.

У 1940–1941 роках — працював старшим виконробом тресту № 26 Наркомбуду 5 будуправління міста Харків. У 1941–1945 роках — начальником дільниці особливої будівельно-монтажної частини Наркомбуду у Харківській області. Протягом 1945–1946 років розробив проект забудови Соцмістечка у Запоріжжі.

З 1949 року почав працювати в Києві:

у 1949–1965 роках — архітектором у Головному управлінні «Київпроект»;
березень 1965 року — липень 1978 року — керівником майстерні № 2;
з липня 1978 року — 25 жовтня 1995 року — начальником Управління об'ємного планування № 2 АТ «Київпроект».

Могила Вадима Гопкала

Помер 26 жовтня 1995 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′01″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д. / 50.4171389° пн. ш. 30.5013833° сх. д. / 50.4171389; 30.5013833).

Архітектурна діяльність ред.

Брав участь у проектуванні (у складі групи або керівником) багатьох київських споруд і ансамблів, зокрема:

житловий будинок КВО на Хрещатику, 1952;
житловий будинок на Володимирській вулиці, 69-71;
житловий будинок на Володимирській вулиці, 51-53^[1]^[2];
перший в Україні типовий 14-поверховий будинок – серія К-14, співавторство з Л. Б. Катком, К. М. Кантором, Я. Г. Аксертом (1963);
житловий будинок на вулиці Богдана Хмельницького, 39 (перший 18-поверховий будинок Києва, 1965—1971);
житлове поселення у районі Чоколівка;
будинок Подільського райкому КПУ;
житловий будинок на Шовковичній вулиці, 13-2;
адміністративний будинок на Великій Васильківській вулиці, 2;
будівля проектних інститутів Укрводоканалпроект і Промстройпроект, 1965;
річковий вокзал у місті Києві;
Ботанічний сад Академії наук СРСР;
Інститут фізіології рослин і генетики НАН України на Васильківській вулиці, 51;
житлові будинки на Голосіївському проспекті, 80-82, 89-91;
ресторан «Дубки»;
інженерний корпус на вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6;
Будинок політпросвіти на Володимирській вулиці, 44-46;
Київський інженерно-будівельний інститут на Повітрофлотському проспекті ;
житловий масив Вигурівщина-Троєщина (перший мікрорайон);
готель «Турист»;
Київський філіал Центрального музею В. І. Леніна;
Палац урочистих подій на проспекті Берестейському, 11.

Нагороди та премії ред.

Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1947)
Заслужений архітектор УРСР (1982)^[3]
Сталінська премія ІІІ ступеня (1951) (за архітектуру будинку 69-71 по Володимирській вулиці в Києві)
Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1985) (за архітектуру та оформлення Київської філії Центрального музею В. І. Леніна) — в колективі, зокрема із Володимиром Баруленковим.

Зображення ред.

Київський річковий вокзал
Готель «Турист»
вул. Тургенєвська, 8/14
вул. Шовковична, 13-2
Автори будинку КВО
Житловий будинок КВО на Хрещатику
бульвар Лесі Українки, 30а – перший будинок серії К-14

Примітки ред.

↑ Житловий будинок 1969, у якому проживали відомі вчені [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / Михайло Кальницький, Ольга Маркова, Лариса Федорова // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київ
↑ арх. В. Гопкало, дисонує з навколишньою забудовою [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київ
↑ Указ Президії Верховної ради Української РСР від 30 вересня 1982 року « Про присвоєння архітекторам почесного звання Заслуженого архітектора УРСР» // Вечірній Київ: газета. — Київ, 1982. — № 226 (11644). — 1 жовтня. — С. 1.

Посилання ред.

ВЕК — Гопкало Вадим Іванович [Архівовано 23 лютого 2012 у Wayback Machine.] (укр.)
КНУБА — Гопкало Вадим Іванович (укр.)

Джерела ред.

Гопкало Вадим Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 176. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]

[1] Житловий будинок 1969, у якому проживали відомі вчені [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] / Михайло Кальницький, Ольга Маркова, Лариса Федорова // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київ

[2] арх. В. Гопкало, дисонує з навколишньою забудовою [Архівовано 29 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // © 2009—2018 Всі матеріали додані ентузіастами спільноти Захоплюючий Київ

[3] Указ Президії Верховної ради Української РСР від 30 вересня 1982 року « Про присвоєння архітекторам почесного звання Заслуженого архітектора УРСР» // Вечірній Київ: газета. — Київ, 1982. — № 226 (11644). — 1 жовтня. — С. 1.

[1]

[2]

[3]