Вікіпедія

Гней Невій

Гней Невій (лат. Gnaeus Naevius) — римський поет, старший сучасник Плавта, який жив між 274 та 200 рр. до н.е. і походив, імовірно, з якої-небудь латинської громади в Кампанії.

Гней Невій
лат. Cnaeus Naevius
Ім'я при народженні Гней Невій
Народився 275 до н. е.(-275)
Капуя, Італія
Помер 201 до н. е.(-201)
Утіка, Бізерта, Туніс
Країна Стародавній Рим
Діяльність поет, драматург, письменник
Мова творів грецька, латина
Жанр драма, проза
Батько невідомо
Мати невідомо
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Біографія ред.

Учасник 1-ї Пунічної війни. Почав традиційним наслідуванням грецької трагедії, потім першим звернувся до трагедії з римським сюжетом (претексти). Заклав основи римської національної комедії; перекладаючи грецькі комедії, надавав їм римський колорит та політичну актуальність. Вперше вжив прийом контамінації. Творець римського національного історичного епосу - "Пісня про Пунічну війну" (7 кн.; Сатурнів вірш). Твори Н. дійшли у уривках.

Не відомо де й коли народився римський поет Гней Невій. Але за деякими даними він народився саме в Капуї, області Кампанії. Рано оселившись у Римі, він у молоді роки брав участь у 1-й Пунічній війні, яку пізніше оспівав у великій епічній поемі «Bellum Punicum», що стала в римській літературі першим оригінальним епічним твором. Але і в самому запозиченні Невій проявляв силу власної творчості, самостійно переробляючи та розвиваючи взяті теми. При цьому він часто складав із двох або навіть кількох грецьких п'єс одну римську (Контамінація). Найбільший талант проявив він у комедіях; Волкацій Седигіт у своєму каноні римських коміків (Gell. N. А. XV, 24), розташовує його на третьому місці, одразу за Плавтом та Цецилієм. Ці комедії, що принесли славу Невію, були також і причиною його нещасть: висміюючи в них пороки сильних людей з аристофанівською свободою, Невій збудив проти себе ненависть таких впливових осіб, якими були Метелли та Сципіони, і на підставі закону XII таблиць про діффамації його ув'язнено. Пізніше його звільнено, але вигнаний з батьківщини і помер в Утіці близько 200 р. до н. е. До пізніших часів він залишався улюбленим письменником багатьох освічених людей, чому немало сприяла чистота і виразність його мови. Його поема про Пунічну війну сильно вплинула не тільки на Еннія, але і на Вергілія. Цицерон і Марк Аврелій були палкими шанувальниками творів Невія.З 235 до н.е. починає ставити на сцені свої п'єси драматург Гней Невій (близько 280 – 201 до н.е.).Він був уродженцем латинського містечка в Кампанії та належав до плебейського роду. Після закінчення

Першої Пунічної війни, в якій він брав участь, Невій оселився в Римі та почав займатись літературною діяльністю.

Гнія Невія з повною підставою можна назвати першим самобутнім римським поетом. Його вірші (Сатури) , драми, епічна поема "Пунічна війна" відрізнялися самостійністю у художньому та в ідейному відношенні.

Те, що погано вдалося для трагедії, виявилося набагато більш життєздатним в області епосу. Найбільш оригінальне досягнення Невия - створений ним історичний епос «Пунічна війна». Тема - історична подія недавнього минулого, перша Пунічна війна; Невий починав з загибелі Трої, розповідав про мандри покинув Трою Енея, про бурю, яку послала на нього ворожа троянцам Юнона, про прибуття Енея до Італії. З земним планом чергувався олімпійський: мати Енея, Венера, заступалася за свого сина перед Юпітером. Це розповідь Невия, що нагадує деякі епізоди «Одіссеї», було згодом використано Вергілієм для «Енеїди». Містилося також сказання про Ромула, якого Невий уявляв собі онуком Енея. Згадував Невий і про царицю Дидоне, засновниці Карфагена. В «Енеїді» Вергілія Еней потрапляє під час мандрівок в споруджуваний Карфаген, і Дідона закохується в Енея. Малося таке сюжетне зчеплення вже у Невия, невідомо; якби це було так, відкинута любов Дідони служила б міфологічним обґрунтуванням ворожнечі Риму і Карфагена і тієї Пунічної війни, яка детально викладалася в другій частині поеми. Епос Невия, розділений пізнішими римськими видавцями на сім книг, був написаний, як і «Латинська Одіссея» Лівія Андроніка, сатурнову віршем.

На початку своєї драматургічної діяльності Невій писав трагедії за грецьким зразком на тему троянський цикл міфів. Але незабаром він виступив із трагедіями на сюжети з римської історії. Така трагедія називалася у римлян претексту. Пізніше претексти використовували як сюжети не тільки історичні, а й сучасні події.

Проте найбільшої слави Невій досяг у сфері комедії (на відміну грецьких драматургів він писав твори у двох жанрах). Невій був творцем паліату – літературної комедії, яка являла собою переробку новоатіческой, тобто. побутової грецької комедії. Палліата ставилася в Римі протягом III - II ст. до н.е. Свою назву вона отримала від грецького широкого плаща – палія, так як дія паліати завжди відбувалося десь у Греції і герої її носили грецьку одежу. Хоча Невій і дотримувався грецьких оригіналів, але обробляв їх набагато вільніше, ніж Лівій Андронік. Невій перший застосував звану контамінацію, тобто. з'єднання в римській комедії сюжетних ліній двох чи трьох грецьких. Можливо, що Невій став основоположником і римської національної комедії – тогати.

Праці ред.

За прикладом Лівія Андроніка, Невій писав і для сцени; сучасникам були відомі 5 чи 6 його трагедій і до 37 комедій, сюжети яких частково запозичені у грецьких письменників, частково оригінальні. Серед його трагедій відомі такі, як Aegisthus, Lycurgus, Andromache або Hector Proficiscens, Equus Troianus, остання виконувалася на відкритті театру Помпея (55 р. до р.х.). Ввів новий жанр претекстату (Praetexta) («Ромул» — про засновника Риму, «Кластідій» — на сучасну тему: про подвиг Клавдія Марцелла у 222 р. до н. е.)

Свою першу п'єсу поставив у 235 р. до н. е. Неприязнь до аристократичних кіл Риму виразно відбилася в його творчості, особливо комедійному. Гордість і відчуття своєї особливої значимості, притаманні жителям Кампанії, надихали поета на боротьбу за свободу слова. Дуже часто від Невія йшли випади на аристократів з впливового роду Метеллів, які домоглися того, щоб у 206 році до н. е. Гнея посадили у в'язницю. Після укладення Невій змушений був залишити Рим, відправившись у вигнання, ймовірно в Утіку (Африка).

Головною працею Невія стала епічна поема «Пунічна війна», яка поклала початок римському історичному епосу. Поема була написана сатурновим віршом . Події 1-Пунічної війни викладалися у поєднанні з міфологічною розповіддю про втечу Енея та його супутників з Трої, про прибуття їх в Італію та заснування Рима Ромулом. Від твору залишилися тільки фрагменти.

Велике поширення отримав інший прийом, що застосовувався Невієм при обробці грецьких комедій. Це — контамінація, привнесення в п'єсу цікавих сцен і мотивів з інших комедій. (Римська публіка вимагала більш сильних комічних ефектів, ніж грецька). Як трагічний поет Невій не обмежувався переробкою грецьких драм. Він становив оригінальні трагедії з римським сюжетом. Трагедії ці називалися у римлян «претекстатами». У відповідності з характером римських сказань «претекстаты» писалися на історичний сюжет, нерідко черпаючи матеріал із сучасної історії.

Цитати ред.

  • Що придбано нечесно, то прахом піде.[2]
  • Приємна похвала з вуст людей, гідних похвали.
  • Ні з отроків не виріс, ні до юних ще не доріс.
  • Хто цибулю жує, той лівим оком сльози ллє.
  • І хочеться, і лячно, а зробити б!
  • Що нечесно придбано, то порохом піде.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Ссылка по теме. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 10 червня 2022.

Джерела ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гней_Невій&oldid=38428459