Вікіпедія

Гліома

Гліома — гетерогенна група пухлин головного мозку нейроектодермального походження.[2] Діагностується в 60 % випадків.

Гліома
Спеціальність онкологія
Препарати 4,4'-(1,3-propanediylbis(oxy))bis-benzoic acidd[1]
Частота 0.0343%
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 МКХ-10 С71
МКХ-О 9380/3 і 938-948
DiseasesDB 31468
MeSH D005910
CMNS: Gliomas у Вікісховищі

Класифікація гліом ред.

Загальноприйнятою вважається Класифікація гліальних пухлин Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Гліоми класифікуються за ступенем злоякісності, за гістологічним походженням, за віком маніфестації, за інвазівністю та інш. За походженням:

  • Фігури мітозів.
  1. Області некрозів
  2. Ядерна атипія
  3. Мікропроліферація ендотелію.

За ступенем злоякісності:

  1. Ознаки відсутні
  2. Одинична ознака
  3. Наявні три ознаки, окрім некрозу
  4. Наявні три або чотири ознаки, але обов'язково наявний некроз.

Походження гліом ред.

Питання щодо клітин-попередників гліом на 2018 рік залишається суперечливим. Офіційно вважається[ким?], що гліома розвивається із клітин глії. Однак, окремі дослідники вважають, що гліома не може розвинутись із зрілих клітин глії (астроцитів та олігодендроцитів), а лише із повільно проліферуючих клітин (англ. still-proliferating cells), а вектор нейропрогресії визначається кількістю генетичних порушень. На схильність до захворювання на гліому впливають мутації в генах DRD5, WDR1, NOMO1, PDXDC1.

Етіологія ред.

Серед можливих етіологічних чинників[3]:

  • Вірусно-генетична теорія Зельбера — інтеграція геномів вірусу та здорової клітини. Провідну роль грають вірус герпесу, гепатиту, Епштейна-Бара
  • Канцерогенна дія хімічних речовин та фізичних факторів.
  • Дисонтогенетична теорія Конгейма — гліома виникає на стадії ембріонального розвитку.
  • Мутація, внаслідок якої відбувається трансформація генома, що призводить до утворення ракової клітини.

Клінічна картина ред.

Клінічні симптоми[4] схожі з симптомами інших неврологічних захворювань, зумовлені пошкодженням головного мозку та стисканням здорових ділянок пухлиною.

Головний біль — локалізація та інтенсивність больового синдрому залежать від локалізації пухлини. Може бути постійним, виникати після сну і зникати через деякий час. Біль може посилюватись під час фізичного навантаження, кашлю, після зміни положення тіла. Супроводжувати біль може блювота, оніміння шкіри, м'язова слабкість, двоїння в очах.

Судоми — парціальні або генералізовані.

Розлади зору — втрата периферичного зору або у хворих двоїться в очах.

Розлади слуху.

Запаморочення.

Рухові порушення та порушення координації.

Розлади мовлення та письма.

Гормональні порушення в разі враження гіпофізу або гіпоталамусу.

Прояви гліоми залежать від її тиску на певні ділянки мозку.

Діагностика ред.

Діагностика базується на зборі анамнезу, даних об'єктивного огляду, інструментальних методів дослідження, морфологічного обстеження.

Лікар-невролог звертає увагу на порушення чутливості, тонусу м'язів, виконання координаційних проб, проводить перевірку рефлексів, оцінює зміни емоційного та психологічного характеру особистості.

Електронейрографія і електроміографія допоможуть оцінити нервово-м'язовий стан. Ехоенцефалографія вкаже на наявність вогнищевого утворення мозку.

Енцефалографія вкаже на зміну активності окремих ділянок мозку.

Магнітно-резонансная томографія, МСКТ комп’ютерна томографія, ангіографія мозкових судин з контрастом, сцинтиграфія призначаються для уточнення локалізації процесу.

Позитронно-емісійна томографія визначає швидкість неопрогресії.

З метою визначення наявності ракових клітин, показана люмбальна пункція.

Диференційну діагностику проводять з епілепсією, гематомою, абсцесом мозку, наслідками перенесеного інсульту.

Лікування ред.

Показано комбіноване лікування:

Оперативне лікування зазвичай дозволяє видалити гліому лише першого ступеня. Іноді показано превентивне (до операції) призначення хіміопрепаратів, що підвищує ефективність операції.

Томотерапія - дає можливість регулювати інтенсивність опромінення, а також змінити кут дози опроміненн та прилеглих тканин та органів.

Прогноз ред.

Прогноз при гліомі несприятливий, але при повному видаленні гліоми на ранніх стадіях спостерігається 80% виживаності до 5 років після оперативного втручання.

Профілактика ред.

Первинна профілактика передбачає дотримання здорового способу життя та своєчасне регулярне проходження профілактичних оглядів з метою ранньої діагностики хвороби.

Вторинна профілактика направлена на запобігання рецидивів пухлини та базується на дотриманні всіх рекомендацій лікаря.

Примітки ред.

  1. ↑ Inxight: Drugs Database
  2. ↑ Гліома. Архів оригіналу за 26 лютого 2018. Процитовано 25 лютого 2018.
  3. ↑ Гліома - симптоми, причини, лікування гліоми мозку. Діагноз. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)


  Це незавершена стаття з онкології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гліома&oldid=40078746