Глушкевич Маріян Феофілович

поет

Маріян-Костянтин Феофілович Глушке́вич (31 березня 1877, село Дидьова, нині Боберка Турківського району Львівської області — 17 липня 1935, Львів) — галицький громадський діяч і поет-модерніст москвофільського напряму.

Глушкевич Маріян Феофілович
Народився 31 березня 1877(1877-03-31) або 1877
Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер 17 липня 1935(1935-07-17) або 1935
Львів, Польська Республіка
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Діяльність поет, журналіст, політик
Alma mater юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов російська і польська
Членство Товариство імені Михайла Качковського
Жанр оповідна поезіяd

Біографія ред.

Батько Феофіл Глушкевич був одружений з донькою громадського діяча Богдана Дідицького[2]

Маріян Глушкевич закінчив юридичний факультет Львівського університету — пізніше освіта дозволила йому виступити як захиснику на політичному процесі проти Сандовича та товаришів, де він захищав Семена Бендасюка. Під час Першої світової війни працював у російській військовій адміністрації у Перемишлі, виконуючи функції міського голови, після відступу російських військ виїхав до Росії. Спочатку проживав у Києві, потім переїхав до Ростова-на-Дону, де працював юристом у банку. Під час перебування у Ростові надрукував публіцистичну роботу «Погляд на минуле, сучасне і майбутнє Прикарпатської Русі».

Неприйняття більшовизму та туга за рідним краєм змусили його залишити СРСР, у 1920 році. Майже все подальше життя Глушкевич прожив у Львові. На початку 1920-х років був доцентом Львівського таємного університету. До 1928 року він очолював товариство ім. Качковського, згодом поступово відійшов від активного громадського життя, писав статті на юридичну тематику у деякі українські видання. Помер у Львові, був похований на Личаківському цвинтарі.

Творчість ред.

Писав російською, зрідка українською мовами. Видав три поетичні збірки. Як вказував літературний критик та етнограф Юліян Яворський, поетика Глушкевича базувалась на традиціях класичної російської поезії та у певній мірі перекликалася з Фетом та іншими поетами-ліриками того часу[3].

Примітки ред.

  1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 393. — ISBN 978-966-8955-00-5
  2. В. P. Ваврикъ. Члены Ставропигіона за 350 лѣтъ. (1586—1936).
  3. Новейшая червонорусская лирика — Львів, 1902

Література ред.