Глух Федір Кирилович
Фе́дір Кири́лович Глух (нар. 18 вересня 1912, с. Беєве, тепер Липоводолинського району Сумської області — 3 серпня 1984, Київ) — радянський український юрист і державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 4—10-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1960—1966 роках, кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1976 роках, член ЦК КПУ в 1976—1984 роках.
| Федір Кирилович Глух | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
Прокурор УРСР .svg){kind=small} | ||||||||||||
| лютий 1963 — січень 1983 | ||||||||||||
| Попередник | Панасюк Денис Харитонович | |||||||||||
| Наступник | Осипенко Петро Григорович | |||||||||||
| Голова Верховного суду УРСР | ||||||||||||
| травень 1957 — лютий 1963 | ||||||||||||
| 3-й міністр юстиції УРСР | ||||||||||||
| січень 1953 — березень 1957 | ||||||||||||
| Попередник | Панасюк Денис Харитонович | |||||||||||
| Наступник | Згурська Катерина Іванівна | |||||||||||
| Народився |
18 вересня 1912 Беєве, Липоводолинський район, Україна | |||||||||||
| Помер |
3 серпня 1984 (71 рік) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||||||
| Відомий як | суддя, політик | |||||||||||
| Громадянство | СРСР | |||||||||||
| Національність | українець | |||||||||||
| Alma mater | Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого | |||||||||||
| Політична партія | КПРС | |||||||||||
| У шлюбі з | Глух Олена Ісаївна | |||||||||||
| Діти |
Глух Валерій Федорович Глух Юрій Федорович | |||||||||||
| Професія | радянський український юрист і державний діяч | |||||||||||
| Релігія | атеїзм | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
| Підпис |
 | |||||||||||
Біографія ред.
Народився 18 вересня 1912 р. у селі Беєве Синівського району Сумської області в селянській родині.
Після закінчення сільської семирічної школи навчався в Гадяцькому педагогічному технікумі, у 1933 році закінчив три курси технікуму. Трудову діяльність розпочав у червні 1933 році учителем неповної середньої школи на Луганщині, згодом працював завідувачем дитячого садка.
Упродовж квітня 1934 — серпня 1935 років проходив військову службу в лавах Червоної армії. Демобілізувавшись, вступив до Харківського юридичного інституту імені Л. М. Кагановича (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), який закінчив у 1939 році і почав працювати в органах прокуратури СРСР в Українській РСР та Казахській РСР, де пройшов шлях від прокурора району до прокурора УРСР. У 1939–1941 роках — прокурор Червонозаводського району міста Харкова.
У 1941–1943 роках — помічник прокурора Актюбінської області Казахської РСР, прокурор міста Актюбінська Казахської РСР. У 1943 році — прокурор відділу кадрів Прокуратури УРСР.
У 1943—1944 роках — інструктор відділу кадрів ЦК КП(б)У, у 1944—1947 роках — завідувач сектору відділу (з березня 1945 року Управління) кадрів ЦК КП(б)У.
З 1947 по 1953 рік — заступник прокурора Української РСР із кадрів.
Із січня 1953 по березень 1957 року — Міністр юстиції Української РСР, а з травня 1957 по лютий 1963 року — Голова Верховного Суду УРСР.
У лютому 1963— січні 1983 року — прокурор Української РСР. Звільнений з посади у зв'язку з виходом на пенсію.
Помер 3 серпня 1984 року в Києві.
«Справа Стуса» ред.
13 травня 1980 року Федір Глух, як прокурор Української РСР, санкціонував постанову слідчого КДБ УРСР про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту з триманням у слідчому ізоляторі КДБ УРСР українському письменнику, дисиденту Стусу Василю Семеновичу, якого в подальшому притягнуто як обвинуваченого у цій справі, засуджено та він помер у під час відбування покарання.[1]
Сім'я ред.
- дружина — Глух Олена Ісаївна,
- син — Глух Валерій Федорович,
- онук — Глух Дмитро Валерійович (дружина — Глух Тетяна Марківна),
- правнучка — Глух Дар'я Дмитріївна.
Нагороди ред.
- Орден Леніна
- Орден Жовтневої Революції
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- Орден Червоної Зірки
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва»
- Медаль «50 років радянській міліції»
- Почесна грамота Верховної Ради СРСР (1963)
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (17.09.1982)
- Заслужений юрист УРСР (15.09.1972)
Джерела ред.
- Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.
Посилання ред.
- Випускники Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого [Архівовано 20 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Генеральна прокуратура України [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Kipiani, Vakhtanh; Кіпіані, Вахтанг; Ukraine. Komitet derz︠h︡avnoï bezpeky; Ukraine. Комітет державної безпеки (2019). Sprava Vasyli︠a︡ Stusa : zbirka dokumentiv z arkhivu kolyshnʹoho KDB URSR. Kharkiv. ISBN 978-966-942-927-8. OCLC 1120181824.