Глибоке (Ужгородський район)

село в Закарпатській області, Україна

Глибо́ке — село в Ужгородському районі Закарпатської області. Населення становить 577 осіб.

село Глибоке
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Ужгородський район
Рада Руськокомарівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA21100010040059866
Основні дані
Населення 577
Площа 0,831 км²
Поштовий індекс 89441
Географічні дані
Географічні координати 48°32′49″ пн. ш. 22°25′07″ сх. д.H G O
Місцева влада
Адреса ради 89433, с. Руські Комарівці, вул. Шкільна, 3
Карта
Глибоке. Карта розташування: Україна
Глибоке
Глибоке
Глибоке. Карта розташування: Закарпатська область
Глибоке
Глибоке
Мапа
Мапа

Колишня назва — село Малий Холмець, село Гутка. Біля села проходить міжнародна автомобільна траса. В Глибокому міститься центральна садиба колгоспу «Світанок», який займається виноградарством і тваринництвом. Артіль мала 2269 га землі, 600 голів великої рогатої худоби, 1200 овець.

У Глибокому є початкова школа, клуб, бібліотека.

Історія ред.

На пагорбах, на північ від Глибокого, ліворуч від дороги Ужгород — Мукачеве виявлено поселення куштановицької культури. Там же, на самому пагорбі — поселення давніх слов'ян VII—VIII століть. На схилі Холмецької гори — мезолітичні місцезнаходження.

Село згадується в документі 1417 року. Тоді воно називалося Малим Холмцем, або Гуткою.

Назва села Глибоке чудово гармоніює з його головною туристичною принадою — рукотворними підземеллями. Проте так цей населений пункт, перша згадка про який датується 1447 роком, звався не завжди. Попередні назви: Гутка і Малий Холмець. Всі намагання розпитати літніх глибочанців про саме село й про штольні довкола, на жаль, закінчилися майже безуспішно.

Офіційна інформація про Глибоке доволі скупа. У селі сьогодні проживає близько 600 мешканців, багато з них — етнічні словаки. Місцеві жителі — переважно греко- й римо-католики. Тут можна побачити цікаві зразки сільської архітектури — від помпезних сучасних віл до ошатних старовинних будиночків із колонами й галереями. Залишилося багато колишніх єврейських споруд. За іронією долі, у приміщенні, зведеному на фундаменті колишньої синагоги (по-місцевому — жидівської бужні), нині мешкає місцевий католицький священик.

А от табличка з назвою на початку села залишилася ще з радянських часів і досі сповіщає, що ви в'їжджаєте в Глубокое. За 20 років дорожній знак так і не замінили.

Штольні Глибокого

Село Глибоке, що за 14 кілометрів від обласного центру,— одне з них. Ліси навколо поселення — справжній рай не тільки для завзятих грибників, а й для різноманітних сталкерів, шукачів пригод і спелеологів-початківців. Саме тут, серед густих заростей, численних ярів та балок вони відшуковують непримітні входи в старі закинуті штольні, у яких добували залізну руду.

Підземелля, вирубані в лісистих схилах на північ від Глибокого, сягають довжини від кількох десятків до трьох сотень метрів. За деякими даними — утворені пустоти унаслідок добування залізної руди для Анталовецького ливарного цеху в 30-х роках XX ст. Проте жоден зі старожилів села не зміг достеменно пригадати, коли тут розпочався видобуток корисних копалин. З вуст старих навіть лунали версії, що було це ще 150–200 років тому. Єдине, що впевнено розповідають місцеві бабусі: у часи війни в штольнях люди цілими сім'ями переховувалися під час активних бойових дій.

Сьогодні частина найбільших пустот унаслідок обвалів зникла назавжди, а інші утворили дивовижне поєднання природного печерного рельєфу й рукотворних лабіринтів. Стіни штолень мають специфічний червоно-рудий відтінок — унаслідок окислення заліза, яке міститься в породі. Прорубані вузькі ходи зазвичай закінчуються глухим кутом, але часом переходять у досить просторі зали з обваленими глибами й купою дрібного каміння. У штольнях Глибокого можна відчути всі принади справжніх печер: тут є ходи, у яких потрібно повзти на животі, є вертикальний кількаметровий колодязь, заплутані лабіринти, каскадні ніші і навіть струмки, що біжать дном печери.

Для дітвори Глибокого штольні неподалік села — справжній захопливий полігон для розваг та досліджень. «Ми вже були в трьох печерах, — каже місцевий 12-річний хлопчина.— Двох менших і одній великій. Але штолень насправді багато, вони в лісі заховані. Їх треба добре шукати»,— удаючи знавця, додає юний сталкер. Один зі старших місцевих мешканців запевняє, що йому відомо навіть про кількаповерхові залізорудні шахти в околицях, правда, за його твердженням, вони тепер заповнені водою. На вході одного з підземель стоять заіржавілі ґратовані дверцята. Щоправда, вони прочинені, й видно, що ними вже багато десятиліть ніхто не користувався. Для зручності кожній з штолень було дано свою назву, оскільки давні назви не відомо або їх взагалі не існувало.

1. Штольня «Стаціонар» — це коридор завдовжки 40 м, розділений на 2 частини, верхню та нижню, невеликим обвальним залом та вузьким субвертикальним лазом за ним. В кінці штольня сильно звужена, в обох частинах є слабкий водотік ґрунтових вод.

2. Штольня «Лабіринтова» має 2 входи; це лабіринт досить складної, як для штолень Глибокого, конфігурації, що замикається в кільце, загальною довжиною ходів біля 300 м, без очевидних водотоків.

3. Штольня «Затоплена». Вхід у цю штольню довгий час був засипаним, та його відкопано у 1988 р. Це довгий коридор з одним відгілком завдовжки 250 м по якому тече підземний струмок, місцями завглибшки понад 1 м.

У незатоплених штольнях Глибокого живуть традиційні мешканці всіх підземель — кажани (див. також пам'ятка природи «Лилики» і Залізорудна штольня XIV ст.). Для того, аби зробити перепис їхньої популяції, сюди час од часу навідуються ужгородські біологи. Окрім крилатих мишок, тут також можна зустріти саламандр, ящірок, жаб, слимаків і найрізноманітніших комах — метеликів, павуків, стоножок, жуків.

Цікаво, що штольні Глибокого — це така собі навчальна лабораторія й екзаменаційний майданчик для юних спелеологів. Саме тут вихованці спелеогуртка з Падіюну проходять свої перші практичні заняття з орієнтування й топозйомки (замальовування карти ходів печери). Проте досвідчені інструктори-спелеологи не радять людям без відповідних знань, спорядження й підготовки навідуватися до закинутих штолень. Імовірність травми, падіння каменя чи навіть нового обвалу не слід відкидати. Саме тому важливо бути обачним і знати спосіб дій у разі виникнення НП.

Церква св. арх. Михайла, 1856 р. ред.

У селі на пагорбі, віддалена від дороги, стоїть типова мурована церква з бароковим завершенням вежі. На стінах при вході зазначено, що церкву добудовували в 1922 р. й оновлювали в 1977 р. Значний ремонт зроблено також у 1932 р. Іконостас встановили в 1928 р. за священика о. Михайла Пензеля. Збереглися прізвища фундаторів ікон. «Тайну вечерю» фундував Михайло Голич з дружиною, «Св. Миколая» — Петро Баб'як з дружиною, «Св. Михаїла» — Михайло Лазарь. Образи Ісуса Христа та Богородиці намалював И. Пал у 1992 р. У селі є також римо-католицька церква, що належить місцевим словакам.

У 1893 р. в селі сталася трагічна подія: 20 вересня ужгородський бляхар Петро Древей впав із вежі церкви, яку вкривав бляхою, і через кілька днів помер. Мабуть цей сумний випадок став мандрівним сюжетом, що його переказують у селах Ужгородщини.

Глибоке є філією парафії св. Луки, євангеліста, у Середньому. Місцевий костел збудував 1871 року середнянський парох о. Андраш Будьіш, він же заснував у селі також школу. У 1960-х роках радянська влада закрила храм, а 1967 року облаштувала у ньому музей атеїзму. Храм було повернено вірним 1989 року.

Глибоке обслуговують середнянські францисканці (орден Братів Менших).

Населення ред.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 577 осіб[2].

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 93,59 %
словацька 5,37 %
російська 0,69 %
угорська 0,35 %

Відомі люди ред.

Туристичні місця ред.

- поселення куштановицької культури.

- поселення давніх слов'ян VII—VIII століть

- На схилі Холмецької гори — мезолітичні місцезнаходження.

-  старі закинуті штольні, у яких добували залізну руду

1. Штольня «Стаціонар» — це коридор завдовжки 40 м, розділений на 2 частини, верхню та нижню, невеликим обвальним залом та вузьким субвертикальним лазом за ним. В кінці штольня сильно звужена, в обох частинах є слабкий водотік ґрунтових вод.

2. Штольня «Лабіринтова» має 2 входи; це лабіринт досить складної, як для штолень Глибокого, конфігурації, що замикається в кільце, загальною довжиною ходів біля 300 м, без очевидних водотоків.

3. Штольня «Затоплена». Вхід у цю штольню довгий час був засипаним, та його відкопано у 1988 р. Це довгий коридор з одним відгілком завдовжки 250 м по якому тече підземний струмок, місцями завглибшки понад 1 м.

-  пам'ятка природи «Лилики»

- Залізорудна штольня XIV ст.

- храм св. арх. Михайла, 1856 р.

Примітки ред.

  1. https://mek.oszk.hu/20800/20807/20807.pdf
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019. 

Посилання ред.