Гладковський Олег Володимирович
Олег Володимирович Гладковський (Свинарчук[1] до 2014; нар. 5 лютого 1970, Чуднів, Житомирська область) — український підприємець, політик, голова Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, Перший заступник Секретаря РНБО (до 4 березня 2019 року). Державний службовець 3-го рангу (2015). Багаторічний близький соратник і бізнес-партнер п'ятого Президента України Петра Порошенка[2].
| Гладковський Олег Володимирович | |
|---|---|
.jpg) | |
| Народився |
5 лютого 1970 (54 роки) Чуднів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | підприємець |
| Alma mater | Національний транспортний університет |
| Діти | Igor Hladkovskiyd |
| Нагороди |
  |
Життєпис ред.
Освіта ред.
В 1993 році закінчив Київський автодорожній інститут за спеціальністю «інженер з організації перевезень і управління на автомобільному транспорті»[3].
Трудова діяльність ред.
- З 1990 року — у комерційних структурах.
- 1994—1997 — був директором Акціонерного товариства «Автотранссервіс».
- 1997—2012 — заступник гендиректора ЗАТ «Укрпромінвест».
- З 2005 року — голова наглядової ради корпорації «Богдан».
- 2012—лютий 2015 — президент корпорації «Богдан».
- З 13 серпня 2014 року — Голова Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю[4].
- З 17 лютого 2015 року — перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[5].
Протягом певного часу був почесним консулом Сейшельських островів в Україні. Станом на 2018 та 2019 роки, почесним консулом був його син Ігор Гладковський[6][7].
Діяльність в РНБО України ред.
До 1 березня 2018 року, Олег Гладковський очолював Міжвідомчу комісію з питань оборонно-промислового комплексу України при РНБО[8].
За час його роботи у Комісії ОПК в оборонній індустрії було проведено повний ремонт наявного озброєння та військової техніки. Україна почала розробляти і новітні зразки озброєння та техніки, які успішно пройшли випробування та вже використовуються Збройними силами та іншими силовими відомствами країни.
Комісія також опікувалася стратегічними напрямками розвитку та реформою ОПК України в цілому. Були затверджені Державна цільова оборонна програма розвитку ОВТ на період до 2020 року, Державна цільова програма реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2021 року, Державна цільова програма створення та освоєння виробництва боєприпасів та продуктів спеціальної хімії на період до 2021 року[9] тощо.
Як Перший заступник Секретаря РНБО Гладковський розвивав Програму ракетного щита України. Це комплекс відновлювальних дій щодо ракетного потенціалу України, впроваджений від початку російської агресії[10].
Олег Гладковський, як представник РНБО працював над розширенням військово-технічного співробітництва України з НАТО та процесом інтеграції країни у північноатлантичний альянс. У 2015 році Україна і НАТО підписали «дорожню карту» оборонно-технічного співробітництва[11].
На чолі Комісії з військово-технічного співробітництва Гладковський ініціював лібералізацію ринку зброї, а саме: надання можливості виробникам зброї або техніки подвійного призначення імпортувати комплектуючі для виробництва та експортувати власну продукцію без допомоги спецекспортерів[12].
26 лютого 2019 року, Президент України Петро Порошенко призупинив повноваження Олега Гладковського[13], а 4 березня 2019 року звільнив його з посади першого заступника секретаря РНБО[14].
Кримінальні провадження ред.
17 жовтня 2019 року на летовищі Жуляни Гладковському було заборонено покидати Україну, коли він намагався вилетіти до Брюсселя. Поїхавши з аеропорту, Гладковського було затримано на Бориспільській трасі співробітниками НАБУ[15]. Його було заарештовано терміном на два місяці за підозрою в зловживанні службовим становищем, також Гладковського відкрито справу за підозрою в ухилянні від сплати податків розміром 4,5 млн грн[16].
Колишньому Першому заступнику секретаря РНБО Гладковському інкримінують зловживання службовим становищем. За даними Сергія Лещенка, Гладковського було затримано у рамках розслідування щодо закупівлі для оборонної сфери автомобілів МАЗ. Ці автомобілі було перебрендовано, після чого вони проходили «викруткову збірку» в автомобілі Богдан. Ці дії проводились на підприємствах, пов'язаних з Гладковським, техніка закуповувалась без тендерів[17].
Друга справа, що розслідується проти Гладковського — несплата податків при розмитненні картини. Син Гладковського пояснив, що мова йде про портрет Путіна, виконаний з гільз, даний витвір не було внесено до декларації бізнесмена[2].
18 жовтня 2019 року, Гладковському було вручено підозру у зловживанні службовим становищем та недекларуванні статків (ч.2 ст. 364 та ст.366-1 ККУ). НАБУ встановило, що Олег Гладковський також не задекларував доходи дружини від здачі в оренду елітної нерухомості в центрі м. Києва (54 тис. $ 2016 року, 63 тис. $ 2017 року та 47,5 тис. $ 2018-го)[18].
19 жовтня 2019 року, Вищий антикорупційний суд почав розгляд можливості внесення застави Гладковським. Прокурор пропонував суму в 100 млн грн[19]. 20 грудня Вищий антикорупційний суд дозволив зняти з Гладковського електронний браслет, проте паспорт йому повернуто не було. Терміни досудового розслідування було продовжено до травня 2020 року[20].
14 травня 2020 року, Гладковському було збільшено суму можливих завданих ним збитків майже на 7 млн до 17,44 млн грн[21].
20 травня 2020 року, Колегія суддів відмовила у задоволенні апеляції[22].
3 червня 2020 року відносно Гладковського було завершено слідство про його зловживання при поставках військових вантажівок. Згідно матеріалів справи, Гладковський звинувачується в причетності до понад 17 млн грн збитків[23].
У липні 2021 року справу Гладковського-старшого передали до суду. Його обвинувачують у завдаванні збитків державі на 17,44 млн грн[24].
16 квітня 2024 року Колегія суддів ВАКС задовольнила клопотання прокурора САП і НАБУ щодо оголошення Олега Гладковського у розшука[25][26].
Оцінка діяльності ред.
За матеріалами журналістських розслідувань, Гладковський разом з Сергієм Пашинським — співучасник по створенню корупційних схем та розкраданню оборонного бюджету у часи фактичної війни з Росією[27].
За матеріалами розслідування Bihus.info про розкрадання в оборонній сфері, Гладковський і його 22-річний син Ігор причетні до «багаторічної схеми вимивання сотень мільйонів гривень» із українського оборонного комплексу[28] На думку його сина Ігоря, розслідування Bihus.Info має політичний характер і у ньому зацікавлені низка олігархів, зокрема Ігор Коломойський[29].
В березні 2019 року дане журналістське розслідування суттєво вплинуло на імідж тодішнього чинного Президента України та кандидата на наступний президентський термін Порошенка, що багато років тісно співпрацював з Гладковським. Ситуація активно висвітлювалась в ЗМІ[30][31][32], а представники Національного корпусу та Національних дружин переслідували Порошенка під час його подорожей країною з вимогами «посадити Свинарчуків за ґрати». Також цей кейс використовував в політичній агітації противник Порошенка Володимир Зеленський[2].
З липня 2019 року, Олег Гладковський повторно очолив корпорацію «Богдан». 19 липня того ж року він не з'явився за викликом на допит до НАБУ в справі щодо розтрати при закупівлях МАЗів.
Сімейний стан ред.
Одружений, має трьох дітей.
Нагороди ред.
- Заслужений машинобудівник України (січень 2006)[33];
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)[34].
Примітки ред.
- ↑ Гладковский (Свинарчук) Олег Владимирович // lb.ua. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- ↑ а б в Справи Гладковського: за що затримали давнього соратника Порошенка. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ ГЛАДКОВСЬКИЙ Олег Володимирович - Рада національної безпеки і оборони України. www.rnbo.gov.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ Указ Президента України № 646/2014 «Питання Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю». Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 19 серпня 2014.
- ↑ Указ Президента України № 91/2015 від 17 лютого 2015 року «Про призначення О. Гладковського Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України». Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 17 лютого 2015.
- ↑ Максим Савчук (19 квітня 2018). «Дипломатичний щит». Навіщо українським політикам та бізнесменам статус почесних консулів? (розслідування). Радіо Свобода. Архів оригіналу за 23 квітня 2018. Процитовано 29 квітня 2019.
- ↑ Гладковський очолював консульство Сейшелів, через яке проводилися офшорні операції – Наливайченко (відео). УНІАН. 1 березня 2019. Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 29 квітня 2019.
- ↑ Указ Президента України № 50/2018 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ Кабмін затвердив програму розвитку оборонки з урахуванням стандартів НАТО (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ Цензор.НЕТ. Необхідно забезпечити замкнутий цикл виробництва тактичних ракет в Україні, - перший заступник секретаря РНБО Гладковський. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ Україна і НАТО підписали «дорожню карту» оборонно-технічного співробітництва РНБО (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ Комісія з ВТС має намір оживити ринок зброї і техніки подвійного призначення - Гладковський (укр.). Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
- ↑ Порошенко припинив повноваження Гладковського. ukranews_com (ua) . 26 лютого 2019. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019.
- ↑ Порошенко звільнив Гладковського. ukranews_com (ua) . 4 березня 2019. Архів оригіналу за 4 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019.
- ↑ Гладковський затриманий при спробі залишити Україну. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
- ↑ Затримання Гладковського: що відомо. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
- ↑ Гладковського затримали по кількох справах, - джерело. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ НАБУ вручило підозру Гладковському. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
- ↑ Суд по Гладковському: головне. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 19 жовтня 2019.
- ↑ Суд дозволив зняти електронний браслет з Гладковського. 24 канал. Архів оригіналу за 21 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
- ↑ Гладковскому збільшили суму завданих ним збитків майже на 7 млн гривень. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
- ↑ Гладковському відмовили у скасуванні підозри. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 20 травня 2020.
- ↑ Завершено слідство у справі Гладковського про поставки військових вантажівок. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 червня 2020.
- ↑ Справу Гладковського-старшого про розкрадання в оборонці передали до суду. Йому загрожує до 6 років тюрми. hromadske.ua (укр.). 2 липня 2021. Процитовано 16 квітня 2024.
- ↑ НАБУ оголосило в розшук колишнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського. babel.ua (укр.). 16 квітня 2024. Процитовано 16 квітня 2024.
- ↑ НАБУ оголосило в розшук Гладковського-старшого у справі про розкрадання на закупівлях для армії. hromadske.ua (укр.). 16 квітня 2024. Процитовано 16 квітня 2024.
- ↑ Новое Время № 13 від 05.04.2018. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 30 липня 2018.
- ↑ Відкати і Росія: що відомо про розкрадання в Укроборонпромі (en-GB) . 26 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.
- ↑ Гладковський-молодший заявив, що за розслідуванням Bihus.Info стоїть Коломойський. Новое Время. 5 березня 2019. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 28 квітня 2019.
- ↑ Welle (www.dw.com), Deutsche. Коментар: Корупційна бомба для Петра Порошенка | DW | 08.03.2019. DW.COM (uk-UA) . Архів оригіналу за 25 травня 2021. Процитовано 30 вересня 2020.
- ↑ “Молотом по голові”. Чому “Свинарчукгейт” – лише верхівка айсберга. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 30 вересня 2020.
- ↑ Свинарчук, Росія, Сейшели і корупційні скандали. Хто такий Олег Гладковський?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 30 вересня 2020.
- ↑ Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Волинської області. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 26 лютого 2019.
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
Посилання ред.
Декларація ред.
- Е-декларація [Архівовано 6 березня 2019 у Wayback Machine.]