Гестоз
Гестоз (лат. gestatio — носити, виношувати) — нездатність жіночого організму адаптуватися до вагітності. У розвинених країнах гестоз представляє основну причину материнської смертності. Перинатальна смертність при гестозі перевищує середні показники в 5 – 7 разів[1]. Частота гестозу серед усіх вагітностей коливається в межах 5 – 20 %[1]. Гестоз є загальною назвою і вторинним захворюванням, причина якого – плідне яйце[2]. Існує ряд теорій розвитку гестозу, кожна з яких пояснює тільки частину симптомів. Проблема етіології гестозу досі відкрита.
| Гестоз | |
|---|---|
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | O10 - O16 |
Історія ред.
Тривалий час цю патологію називали «пізнім токсикозом вагітних». В цілях уніфікації у 1980 р. термін «токсикоз» був змінений на «гестоз», оскільки цей термін виражає зв’язок між етіологією і вагітністю[2].
Етіологія ред.
Остаточно причина і досі не вияснена. Ряд теорій намагалися пояснити виникнення гестозу, такі як нейрогенна, гормональна, ниркова[3], але жодна з них так і не пояснила усіх симптомів.
Провідне місце в етіології гестозу посідає ЦНС (за І. Ф. Жорданіа). Вагітність спричиняє в жіночому організмі ряд змін, в тому числі – кори головного мозку, провідних шляхів (нейронів) і периферичних органів (або систем), ці ланки ЦНС фізіологічно адаптуються до вагітності. Але коли порушується функція хоча б однієї із ланок, реакція організму стає патологічною, що призводить до гестозу.
До причин, які можуть порушувати функції ланок ЦНС (кора головного мозку, провідні шляхи, периферичні органи), належать:
- Різні патологічні процеси, що впливають на кору головного мозку (перевтома, депресія, стрес, тяжкі психологічні травми або шок);
- Патологічні процеси, що порушують провідні шляхи (порушення гормонального фону будь-якої з ендокринних залоз, а особливо гіпофіза);
- Патологічні процеси, що уражають периферичні органи (вроджені вади, набуті хвороби, перенесені операції та ін.).
Іншою провідною теорією є імунологічна[4], в основі якої недостатнє розпізнання імунною системою вагітної антигенів плода. При цьому порушується бар'єрна функція плаценти і знижується продукція супресорних факторів (Т-супресори, які блокують антитіла). Недостатність супресорних факторів призводить до розвитку імунноклітинних та імунокомплексних реакцій; імунні комплекси з'являються не тільки у кровоносних судинах вагітної, а й у судинах плаценти.
Патогенез ред.
Генералізований спазм судин, що проявляється гіпертензією, відбувається через пошкодження ендотелію (яке підтверджується підвищенням в крові рівня фібронектину - глікопротеїну субендотеліального походження). При пошкодженні ендотелін викидається в кров, що спазмує судини, в тому числі ниркові артерії, і активує систему ренін - ангіотензин - альдостерон, а також викид адреналіну і норадреналіну і зниження порогу чутливості до них. Одночасно знижується синтез вазодилататорів.
За рахунок вазоспазму, гіпоксії, зменшення антикоагулянтних властивостей крові розвивається гіперкоагуляція і ДВС. Також порушується мікроциркуляція, збільшується проникність мікросудинних русел, пропотівання плазми в інтерстицій (що призводить до набряків при зниженні ОЦК).
Патологічна анатомія ред.
Класифікація ред.
Ранні гестози, що часто трапляються ред.
Ранні гестози, що рідко трапляються ред.
Пізні гестози ред.
Лікування ред.
Лікування гестозу проводиться в стаціонарі. Цілями лікування є зниження артеріального тиску, поліпшення мікроциркуляції, запобігання судомам. Для цього використовується інфузійна терапія (при легкому ступені тяжкості гестозу - 400-800 мл розчину кристалоїдів на добу, при середній - 1400 мл на добу, важкі форми і еклампсія - 2000- 2500 мл на добу). Антигіпертензивна і протисудомна терапія при еклампсії.
Профілактика ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б Серов, В.Н. (01.01.2004). Гестоз: современная лечебная тактика. https://lib.medvestnik.ru (російською) . Архів оригіналу за 13 листопада 2017.
- ↑ а б Нагорная, В.Ф. (09.04.2013). Гестозы (PDF). http://health-ua.com/newspaper/med_gaz_zu (російською) . Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2018.
- ↑ Айламазяна, Кулакова, Радзинского, Савельевой, Э.К., В.И., В.Е., Г.М. (2009). Акушерство. Национальное руководство (російською) . "ГЭОТАР-Медиа". с. С. 290. ISBN 978-5-9704-1050-9.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ Струков, А.І.; Сєров, В.В. (2004). Патологічна анатомія (українською) . Харків: Факт. с. С. 533 - 532. ISBN 966-637-161-8..
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка); Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
Література ред.
- Айламазян Э. К., Мозговая Е. В. Гестоз: теория и практика [Архівовано 18 листопада 2017 у Wayback Machine.] //М.: МЕДпресс-информ. — 2008.