Гермафродитизм
Гермафродитизм — наявність в одному організмі чоловічих та жіночих статевих органів[1]. Термін походить від імені грецького міфологічного персонажа Гермафродита — дитини Гермеса та Афродити, котра поєднала у собі ознаки чоловічої та жіночої статі. Термін не слід плутати з андроґінією — психологічним, а не біологічним явищем.
Генетично зумовлений гермафродитизм притаманний здебільшого безхребетним, а серед хребетних найчастіше зустрічається у риб. Приблизна оцінка кількості гермафродитних видів тварин — 65 000. Велика кількість видів рослин також є гермафродитами[2].
Існують такі варіанти генетично зумовленого гермафродитизму: послідовний та синхронний.
Види ред.
Послідовний гермафродитизм ред.
Послідовний гермафродитизм (дихогамія) зустрічається у видів, у яких особина народжується однієї статі, але згодом може змінити стать на протилежну. Самозапліднення при цьому не відбувається. Послідовні гермафродити можуть змінити стать лише один раз. Послідовний гермафродитизм можна поділити на три широкі категорії:
Протандрія: Організм народжується як чоловік, а потім змінює стать на жіночу. Приклад: риба-клоун (рід Amphiprion) — це різнокольорові рифні риби, які живуть у симбіозі з морськими анемонами. Як правило, одна анемона містить «гарем», що складається з великої самки, менших репродуктивних самців і навіть менших нерепродуктивних самців. Якщо самку видалити, репродуктивний самець змінить стать, і найбільший з нерепродуктивних самців дозріє й стане репродуктивним.
Протогінія: де організм народжується як жіночий, а потім змінює стать на чоловічий. Протогінія поширена у Зеленушкових (Labridae).[3]
Двонаправлені статеві зміни: коли організм має жіночі та чоловічі репродуктивні органи, але вони діють на різних стадіях життя. Прикладом є Lythrypnus dalli (родина Lythrypnus) — група риб коралових рифів, які змінюють стать відповідно до свого соціального статусу[4].
Синхронний гермафродитизм ред.
Синхронний (або гомогамний) гермафродитизм — одночасна наявність і чоловічих, і жіночих статевих органів у дорослому організмі. Часто відбувається самозапліднення. Приклади: черевоногі, земляні черв'яки, Hypoplectrus (рід окунеподібних риб родини кам'яних окунів), Caenorhabditis elegans (вільноживуча нематода) і т. д.[5][6].
Гермафродитизм і людина ред.
У людини гермафродитизм є аномалією розвитку, що зустрічається в середньому в одного з 2000 новонароджених.
У людини розрізняють справжній гермафродитизм та псевдогермафродитизм.
При справжньому гермафродитизмі в будові статевих органів простежуються як чоловічі, так і жіночі риси, а статеві залози виробляють обидва типи гамет — такий гермафродитизм є рідкісним, у медичній літературі зафіксовано близько 150 випадків. При цьому статеві залози двох типів можуть або бути об'єднаними в одну залозу (овотестис), або розташованими окремо.
При набагато частішому хибному гермафродитизмі статеві залози сформовані правильно за чоловічим або жіночим типом, але статеві органи несуть суміш ознак двох статей.
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ Hermaphrodite. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 23 листопада 2010.
- ↑ Jarne, Philippe; Auld, Josh R. (2006). ANIMALS MIX IT UP TOO: THE DISTRIBUTION OF SELF-FERTILIZATION AMONG HERMAPHRODITIC ANIMALS. Evolution (англ.). Т. 60, № 9. с. 1816. doi:10.1554/06-246.1. ISSN 0014-3820. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ Barrows, Edward M. (2001). Animal behavior desk reference : a dictionary of animal behavior, ecology, and evolution (вид. 2nd ed). Boca Raton, Fla.: CRC Press. ISBN 0-8493-2005-4. OCLC 45195553.
- ↑ Rodgers, E. W.; Earley, R. L.; Grober, M. S. (2007-06). Social status determines sexual phenotype in the bi-directional sex changing bluebanded goby Lythrypnus dalli. Journal of Fish Biology (англ.). Т. 70, № 6. с. 1660—1668. doi:10.1111/j.1095-8649.2007.01427.x. ISSN 0022-1112. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ Barrière, Antoine; Félix, Marie-Anne (2005-07). High Local Genetic Diversity and Low Outcrossing Rate in Caenorhabditis elegans Natural Populations. Current Biology (англ.). Т. 15, № 13. с. 1176—1184. doi:10.1016/j.cub.2005.06.022. Архів оригіналу за 29 серпня 2020. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ Sakakura, Yoshitaka; Soyano, Kiyoshi; Noakes, David L.G.; Hagiwara, Atsushi (25 листопада 2006). Gonadal morphology in the self-fertilizing mangrove killifish, Kryptolebias marmoratus. Ichthyological Research. Т. 53, № 4. с. 427—430. doi:10.1007/s10228-006-0362-2. ISSN 1341-8998. Процитовано 21 серпня 2020.