Географія Словаччини
Словаччина — країна Центральної Європи. Площа держави — 48 845 тис. км².
Географія Словаччини  | |
|---|---|
 Географічне положення Словаччини | |
| Географічне положення | |
| Континент | Європа |
| Регіон | Центральна Європа |
| Координати | 49°00′ пн. ш. 19°00′ сх. д. / 49.000° пн. ш. 19.000° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 49 тис. км² (128-те) |
| • суходіл | 98,4 % |
| • води | 1,6 % |
| Державний кордон | 1 652,2 км |
| Рельєф | |
| Найвища точка | гора Герлаховський пік (2 654,4 м) |
| Найнижча точка | біля села Клін-над-Бодроґом (94 м) |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Ваг (403 км) |
| Найбільше озеро | Велицьке плесо (26,32 га км²) |
Назва ред.
Назва країни пов'язана з назвою слов'янських племен. Сам термін слов'яни загальноприйнятої етимології не має. Існує кілька версій походження. Серед основних виводять назву:
- від кореня slaṷos народ;
- від гідронімів, що походять від індоєвропейського кореня зі значенням обмивати, очищати, наприклад, назви річок Слуя, польські назви річок Sɫawa, Sɫawica, сербське Славница;
- від слово (люди, що говорять по-нашому, на відміну від іншомовних племен німців, німих);
- від індоєвропейського кореня *kleu-, основне значення якого чути, у значенні слава і популярність, тобто відомі люди.
Цей етнонім як племінний закріпився в ході етногенезу не тільки словаків (словац. slováci), а також словенців (словен. Slovenci), словінців (slovinci) та ільменських словєн — жителів Новгородської землі. Сучасна словацька форма «Словаччина» (словац. Slovensko) вперше зафіксована у 1675 в заяві броумовського домену, направленій гайтманові краю в Угерському Градішті[1].
Географічне положення ред.
Словаччина межує на півночі з Польщею, на сході — з Україною, на півдні — з Угорщиною, на заході — з Австрією і Чехією. Виходу до моря не має.
Геологія ред.
Корисні копалини ред.
Корисні копалини зосереджені переважно у Словацьких Рудних горах: залізні руди, руди марганцю, поліметалеві; родовища сурми, магнезиту[2].
Рельєф ред.
Словаччина переважно гірська країна, оточена з півночі і північного сходу гірськими хребтами низьких і середньовисоких гір Західних Карпат з м'якими, округлими формами рельєфу. Найбільшої висоти гори сягають у Високих Татрах, що мають скелясті вершини з альпійським рельєфом, сніжниками і слідами давнього заледеніння. У Високих Татрах розташована найвища точка країни і Карпатських гір загалом — пік Герлаховський штит (словац. Gerlachovský štít), висотою 2655 м, а також піки Кривань, Дюмб'єр, висота яких перевищує 1850 м[2]. На південь гори знижуються, утворюючи кілька хребтів, витягнутих у субширотному напрямку (Низькі Татри, Словацькі Рудні гори) з південного заходу на північний схід (Велика і Мала Фатра й інші). На сході — окремі хребти Східних Карпат (Вигорлат та інші). На півдні переважають височини, розділені родючими долинами, по яких течуть численні річки, які згодом впадають у Дунай.
Ближче до Дунаю в районі Братислави і Комарно розташована Тисо-Дунайська низовина. Низовини займають невеликі площі на південному заході (Тисо-Дунайська низовина) і на південному сході (Закарпатська низовина)[2].
Клімат ред.
Клімат Словаччини помірно-континентальний. Зима холодна і суха; літо тепле і вологе. Річні суми опадів в середньому 500–700 мм на рік; у горах перевищують 1000 мм, а на рівнинах становлять менше 500 мм на рік. Сніговий покрив на рівнинах мінливий, у горах лежить до 3 місяців. Середня температура січня у Братиславі −1° С, липня +21° С. У горах зима холодніша, а літо прохолодніше[2].
Гідрографія ред.
Річки ред.
Дунай утворює південно-західний кордон країни. У нього впадає більшість карпатських річок, що течуть у південному напрямку. Найбільші притоки: Ваг, Нітра і Грон. На сході карпатські річки Лаборець, Ториса, Ондава й інші належать до басейну річки Тиси — найбільшої притоки Дунаю[2].
Озера ред.
Ґрунти ред.
Рослинність ред.
Ліси займають майже 40 % території країни. Південні схили гір вкриті, широколистяними (бук 31% лісів країни, дуб 10%) або змішаними лісами, на північних схилах ростуть хвойні ліси (ялина 29%, ялиця 9%). Вище в горах розташовані альпійські луки[2].
Тваринний світ ред.
У гірських лісах водяться олені і рисі, зустрічаються вовки і ведмеді, з дрібних тварин — лисиці, білки, ласки[2].
Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.
Сейсмічність ред.
Територія Словаччини належить до відносно слабкосейсмічних областей. На території Словаччини землетруси можуть досягати 5-7 балів (за шкалою Ріхтера). Більша частина зареєстрованих у Словаччині землетрусів мали епіцентри за межами її території — в сусідніх областях молодого гороутворення в Альпах і Карпатах. Проте, неспокійним в сейсмічному плані є район міста Гуменного, де досить потужні землетруси виникали, як в далекому 1778 році, так і в сучасному 2023 році[3].
Охорона природи ред.
Фізико-географічне районування ред.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ (словац.) Углар В. Про походження назв словак, Словаччина та словацька мова. [Архівовано 18 червня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в г д е ж Словаччина. Географія країни. [Архівовано 13 червня 2011 у Wayback Machine.] — Країни світу. Укрінформ.
- ↑ Чому землетрус з епіцентром у Словаччині був відчутний у Львові — пояснює директор інституту геофізики НАН України. // Автор: Наталія Карнаух. 10.10.2023, 18:16
Література ред.
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.
- Kováč, M., Plašianka, D., 2003: Geologická stavba oblasti na styku Alpsko-karpatsko-panónskej sústavy a priľahlých svahov Českého masívu. Univerzita Komenského, Bratislava, 88 s.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Словаччини |
|
Це незавершена стаття з географії Словаччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |