Географія Південно-Африканської Республіки
Південно-Африканська Республіка — південноафриканська країна, що займає південний край континенту 
. Загальна площа країни 1 219 090 км² (25-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 214 470 км², а на поверхню внутрішніх вод — 4 620 км²[1]. Площа країни вдвічі більша за площу України.
Географія Південно-Африканської Республіки  | |
|---|---|
 Географічне положення Південно-Африканської Республіки | |
| Географічне положення | |
| Континент | Африка |
| Регіон | Південна Африка |
| Координати | 29°00′ пд. ш. 24°00′ сх. д. / 29.000° пд. ш. 24.000° сх. д. |
| Територія | |
| Площа | 1 219 090 км² (25-те) |
| • суходіл | 100 % |
| • води | 0 % |
| Морське узбережжя | 2798 км |
| Державний кордон | 5244 км |
| Рельєф | |
| Тип | височинний |
| Найвища точка | гора Нджесуті (3408 м) |
| Найнижча точка | Атлантичний океан (0 м) |
| Клімат | |
| Тип |
субтропічний, тропічний |
| Внутрішні води | |
| Найдовша річка | Оранжева (2200 км) |
| Найбільше озеро | Кріссі ( км²) |
| Інше | |
| Природні ресурси | золото, руди кольорових металів, кам'яне вугілля, залізні руди, фосфати, рідкісноземельні елементи, уранові руди, алмази, платина, кам'яна сіль, вуглеводні |
| Стихійні лиха | посухи, активний вулканізм |
| Екологічні проблеми | дефіцит прісної води, забруднення вод, спустелювання |
Назва ред.
Офіційна назва — Південно-Африканська Республіка, Південна Африка, ПАР (англ. Republic of South Africa, South Africa, RSA; афр. Suid-Afrika). Назва країни походить від географічного положення на африканському континенті[2]. До 1961 року британський домініон під назвою Південно-Африканський Союз[2]. Мзансі (Mzansi) — популярна назва країни серед місцевого населення, часто використовується у просторіччі. Слово «умзансі» на мові коса означає південь. Азанія (Azania) — назва країни, яку використовують деякі представники білої меншини країни замість Південна Африка.
Історія дослідження території ред.
Географічне положення ред.
Південно-Африканська Республіка — південноафриканська країна, що межує з шістьма іншими країнами: на півночі — з Намібією (спільний кордон — 1005 км), Ботсваною (1969 км), Зімбабве (230 км), Мозамбіком (496 км) і Свазілендом (438 км). Територія Лесото є анклавом, з усіх сторін межує з територією(спільний кордон — 1106 км). Загальна довжина державного кордону — 5244 км[1].Південно-Африканська Республіка на заході омивається водами Атлантичного, на сході — Індійського, на півдні — Південного океанів. Загальна довжина морського узбережжя 2798 км.
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[3]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[3][4]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[4]. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].
Крайні пункти ред.
Час ред.
Час у Південно-Африканській Республіці: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)[5].
Геологія ред.
-
Геологічна карта ПАР -
Геологічні формації Свартбергу
Корисні копалини ред.
Надра Південно-Африканської Республіки багаті на ряд корисних копалин: золото, хром, сурма, кам'яне вугілля, залізну руду, марганець, нікель, фосфати, олово, рідкісноземельні елементи, уранові руди, алмази, платину, мідь, ванадій, кам'яну сіль, природний газ[6].
Сейсмічність ред.
Вулканізм ред.
Рельєф ред.
Середні висоти — 1034 м; найнижча точка — рівень вод Атлантичного океану (0 м); найвища точка — гора Нджесуті (англ. Njesuthi; 3408 м). Територія ПАР займає південну околицю Південноафриканського плоскогір'я, крутий схил якого (Великий Уступ) на сході обривається до вузької прибережної низовини, а на півдні — до западини Велике Карру, за якою розташовані Капські гори (вис. 2326 м). Найбільш різко уступ виражений на сході, де він називається Драконовими горами (висота вершин понад 3000 м),
-
Рельєф Південно-Африканської Республіки -
Гіпсометрична карта Південно-Африканської Республіки -
Рельєф Південно-Африканської Республіки -
Супутниковий знімок поверхні країни -
Схема Великого Уступу -
Драконові гори
Узбережжя ред.
Острови ред.
Клімат ред.
Територія Південно-Африканської Республіки на північ від річки Оранжева лежить у тропічному кліматичному поясі, на південь — у субтропічному[7]. На півночі увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури, сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають східні пасатні вітри. Зволоження нерівномірне, на підвітряних схилах відчуваєтьсязначний дефіцит вологи, у теплий сезон можливі посухи[8]. На півдні влітку переважають тропічні повітряні маси з ясною тихою антициклонічною погодою, взимку — помірні з похмурою дощовою досить вітряною циклонічною. Значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів (згладжені на південно-східному узбережжі), у горах можливе випадіння снігу[8].
-
Сонячна радіація (англ.) -
Кліматична карта ПАР (за Кеппеном) -
Схема морських течій поблизу узбережжя
Південно-Африканська Республіка є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[9].
Внутрішні води ред.
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 51,4 км³[1].
Станом на 2012 рік в країні налічувалось 16,7 тис. км² зрошуваних земель[1].
-
Гідрографічна мережа ПАР -
Басейн Оранжевої -
Рафтинг на річці Оранжева
Річки ред.
Річки заходу і центральної частини країни належать басейну Атлантичного океану — басейн Оранжевої та інших; сходу і півдня — Індійського океану — басейн Лімпопо.
Озера ред.
Болота ред.
Ґрунтові води ред.
Ґрунти ред.
Рослинність ред.
Земельні ресурси Південно-Африканської Республіки (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 79,4 %,
- орні землі — 9,9 %,
- багаторічні насадження — 0,3 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 69,2 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 7,6 %;
- інше — 13 %[1].
Тваринний світ ред.
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Південноафриканської підобласті Ефіопської області, крайній північний схід — до Східноафриканської підобласті[8].
-
Фінбош Капської провінції
Охорона природи ред.
ПАР є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Мадридського протоколу про охорону навколишнього середовища до Договору про Антарктику,
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[10],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: довготривалі посухи; активний вулканізм на острові Маріон архіпелагу Принца Едварда, останнє виверження відбулося 2004 року[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- дефіцит прісної води у більшості регіонів країни через брак річок, озер і постійних водотоків на фоні зростаючого споживання;
- забруднення вод сільськогосподарськими хімікатами і побутовими стоками;
- забруднення повітря призводить до кислотних дощів;
- ерозію ґрунтів;
- спустелювання.
Фізико-географічне районування ред.
У фізико-географічному відношенні територію Південно-Африканської Республіки можна розділити на 5 районів, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом.
- Центральне плато має блюдцеподібну форму і складене горизонтально залеглими осадовими породами. Його центральна частина знаходиться на висотах близько 600 м над рівнем моря, а краї підняті більш ніж на 1500 м. Поверхня плато переважно пологохвиляста, зі столовими горами, і химерними останцями, усіяними валунами, т. зв. коп'єс («голови»). Плато майже цілком дренують дві річки — Оранжева (з притокою Вааль) і Лімпопо.
- Великий Уступ — гірська дуга протяжністю 2250 км, що підноситься над прибережними низовинами Південної Африки. Кожна частина тут має власну назву. Виділяються гори Камісберґе і Боккефелдберґе в Намаленді; гори Роххефелдберґе і Комсберґе поблизу Сатерленда; хребет Нювефелдберґе поблизу Бофорт-Уеста; гори Коуефелдберґе (2130 м) і Сніуберґе (2504 м) над Графф-Рейнетом і гори Стормберґе на півночі від Куїнстауна. Великий Уступ досягає найбільших висот в Драконових горах біля східного кордону Лесото, де в декількох місцях є відмітки понад 3350 м. Найвища вершина ПАР — гора Нджесуті (3446 м) знаходиться на самому кордоні з Лесото, а вершина Драконових гір Тхабана-Нтленьяна (3482 м) розташована в Лесото. У цьому районі Великий Уступ являє собою систему зубчатих контрфорсів і глибоких амфітеатрів.
- Намаленд — дуже суха територія на заході Північно-Капської і Західно-Капської провінцій. Ця плоска платформа знижується від Великого Уступу у бік Атлантичного океану. Над її поверхнею часто підносяться гранітні останці і відособлені невисокі, але розчленовані гірські хребти. У приморських частинах платформа покрита могутнім покривалом галечників.
- Капський і Південний прибережний райони виділяються лінійними гірськими хребтами, що перемежаються з подовжніми долинами. Гори складені переважно осадовими породами і тягнуться в широтному напрямі через Західно-Капську і Східно-Капську провінції. Висоти піків бл. 1830 м над р.м. Плоскі днища долин заслані могутніми товщами алювію, що утворилися внаслідок руйнування навколишніх гір.
- Південно-Східний прибережний район розташований між Великим Уступом і Індійським океаном. Характерна поєднанням округлих горбів. Прибережна рівнина розвинена тільки на крайній півночі, поблизу кордону з Мозамбіком. Горби південно-східного узбережжя продовжуються північніше, в Трансваальському Низькому Велді.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и к South Africa, Geography. Factbook.
- ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
- ↑ а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ а б Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 20 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- ↑ Південно-Африканська Республіка // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
- ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ↑ а б в ФГАМ, 1964.
- ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- ↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література ред.
Українською ред.
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Південно-Африканська Республіка // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською ред.
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською ред.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Южно-Африканская Республика // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
- (рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
- (рос.) Южно-Африканская Республика // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Південно-Африканської Республіки |
Вікісховище : Атлас Південно-Африканської Республіки.- Карти Південно-Африканської Республіки : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- South Africa : [англ.] : [арх. 13 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 20 April. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Південно-Африканську Республіку : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- Vegetation of South Africa : [англ.] : [арх. 13 березня 2019 року] // pza.sanbi.org. — South African National Biodiversity Institute. — Дата звернення: 13 березня 2019 року.
- Ecoregions of South Africa — levels 1 and 2 [Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- A LEVEL I RIVER ECOREGIONAL CLASSIFICATION SYSTEM FOR SOUTH AFRICA, LESOTHO AND SWAZILAND [Архівовано 3 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- https://web.archive.org/web/20071129042702/http://academic.sun.ac.za/botzoo/mucina/ProcIAVS_Bushveld.pdf
- THE PROTEROZOIC BUSHVELD COMPLEX, SOUTH AFRICA: PLUME, ASTROBLEME OR BOTH? [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- South Africa — UNESCO World Heritage Centre [Архівовано 5 вересня 2012 у WebCite](англ.)