Вікіпедія

Географія Монтсеррату

Монтсеррат — північноамериканська країна, що знаходиться в групі Малих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 102 км² (226-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 102 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²[1]. Площа країни трохи менша за площу території Святошинського району міста Києва.

Географія Монтсеррату
Географічне положення Монтсеррату
Географічне положення Монтсеррату
Географічне положення
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 16°45′ пн. ш. 62°12′ зх. д. / 16.750° пн. ш. 62.200° зх. д. / 16.750; -62.200
Територія
Площа 102 км² (226-те)
 • суходіл 100 %
 • води 0 %
Морське узбережжя 40 км
Державний кордон 0 км
Рельєф
Тип гірський
Найвища точка діючий вулкан Суфрієр (1050 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Клімат
Тип тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Інше
Стихійні лиха активний вулканізм, тропічні циклони
Екологічні проблеми ерозія ґрунтів

Назва ред.

Офіційна назва — Монтсеррат (англ. Montserrat)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова, який відкрив Христофор Колумб 1493 року і назвав Санта-Марія-де-Монсеррат на честь монастиря Пресвятої Богородиці Монсеррат в Іспанії поблизу Барселони[3]. У топонімі Монтсеррат «монте» буквально означає гори, а «серрат» — зубчасті, скелясті, або «саградо» — священний[3].

Історія дослідження території ред.

Географічне положення ред.

Монтсеррат — північноамериканська острівна країна, що не має сухопутного державного кордону. Острів лежить в групі Навітряних островів Малих Антильських островів[4]. За формою схожий на острів Шрі-Ланка, в довжину 16 км, у ширину 11 км. Монтсеррат на заході омивається водами Карибського моря, на сході — водами Атлантичного океану[4]. Острів на північному сході межує з Антигуа й Барбудою, на південному сході із французькою Гваделупою. Загальна довжина морського узбережжя 40 км[1].

  •  
    Морські кордони країн Карибського регіону

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 3 морські милі[5]. Виключна рибальська зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя[1].

Крайні пункти ред.

Докладніше: Крайні точки Монтсеррату

Час ред.

Докладніше: Час у Монтсерраті

Час у Монтсерраті: UTC-4 (-6 годин різниці часу з Києвом)[6].

Геологія ред.

Докладніше: Геологія Монтсеррату
Див. також: Гідрогеологія Монтсеррату

Корисні копалини ред.

Докладніше: Корисні копалини Монтсеррату

Надра Монтсеррату не багаті на корисні копалини, розвідані запаси і поклади відсутні[7].

Сейсмічність ред.

Докладніше: Сейсмічність Монтсеррату

Вулканізм ред.

Див. також: Вулкани Монтсеррату

Рельєф ред.

Докладніше: Рельєф Монтсеррату

Середні висоти — дані відсутні; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — вершина Шанс-Пік діючого вулкану Суфрієр (915—1050 м). Острів вулканічного походження. Вздовж узбережжя простягається низовина. Загалом на острові налічується 9 вулканічних кратерів, які розташовані на трьох гірських масивах: на півночі гора Сілвер-Гілл (392 м), в центрі Центр-Гілл (747 м), а на півдні найбільша й найвища гірська гряда Суфрієр (915 м). Низинною частиною острова вважається його узбережжя, яке лише в деяких місцях має широту понад 500 м.

  •  
    Рельєф Монтсеррату
  •  
    Гіпсометрична карта Монтсеррату
  •  
    Супутниковий знімок поверхні країни
  •  
    Карта країни (англ.)
  •  
    Карта країни (нім.)
  •  
    Вулкан Суфрієр
  •  
    Монтсеррат з висоти пташиного польоту

Узбережжя ред.

Берегова лінія острова становить близько 40 км і сформована вулканічними напливами, тож при взаємодії з карибськими хвилями утворилися кам'янисті кручі у висоту 10—15 м. Піщані лагуни рідкісні, утворені в пониззі й річищах невеличких річок.

  •  
    Літтл-Бей
  •  
    Норт-Вест-Блафф
  •  
    Вудлендс-Біч
  •  
    Нове узбережжя

Клімат ред.

Докладніше: Клімат Монтсеррату

Територія Монтсеррату лежить у тропічному кліматичному поясі[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[9]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[9]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[9]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[9].

  •  
    Сонячна радіація (англ.)
  •  
    Кліматична карта Антильських островів за Кеппеном
Клімат Плімута
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 32 33 34 34 36 37 37 37 36 34 37 33 37
Середній максимум, °C 29 30 31 31 32 32 33 33 32 31 30 29
Середній мінімум, °C 23 23 24 24 24 25 25 25 24 24 24 23
Абсолютний мінімум, °C 17 18 18 18 19 21 22 22 21 19 19 18
Норма опадів, мм 122 86 112 89 97 112 155 183 168 196 180 140 1640
Джерело: BBC Weather[10]

Монтсеррат не є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO)[11].

Внутрішні води ред.

Докладніше: Гідрографія Монтсеррату

Станом на 2012 рік зрошувані землі в країні були відсутні[1].

Річки ред.

Докладніше: Річки Монтсеррату

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Річки острова невеличкі, вони витікають із верхів'їв гір та вулканічних ущелин, додатково живляться потоками тропічних лісів й стрімко впадають до моря. Унаслідок природного різкого перепаду висот формуються стрімкі перекати й водоспади, а також глибокі ущелини.

Озера ред.

Докладніше: Озера Монтсеррату

Ґрунтові води ред.

Ґрунти ред.

Докладніше: Ґрунти Монтсеррату

Рослинність ред.

Докладніше: Флора Монтсеррату

Практично весь острів покритий тропічними лісами, вузька прибережна рівнина піднімається до внутрішніх пагорбів та гірських пасом.

  •  
    Флора Монтсеррату
  •  
    Кассія

Земельні ресурси Монтсеррату (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 30 %,
    • орні землі — 20 %,
    • багаторічні насадження — 0 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 10 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 25 %;
  • інше — 45 %[1].
Див. також: Ліси Монтсеррату

Тваринний світ ред.

Докладніше: Фауна Монтсеррату

Зоогеографічно територія країни належить до Антильської підобласті Неотропічної області[9].

Див. також: Ссавці Монтсеррату, Птахи Монтсеррату та Риби Монтсеррату

Охорона природи ред.

Докладніше: Природно-заповідний фонд Монтсеррату


Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.

Докладніше: Екологія Монтсеррату

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: постійні виверження вулкану Суфрієр-Гіллс (915 м) починаючи з 1995 року зробили половину острова непридатною для проживання, 1997 року зруйновано столицю місто Плімут; нечасті урагани (з червня по листопад)[1].

  •  
    Наслідки виверження Суфрієру
  •  
    Засипаний попелом Плімут
  •  
    Ерозія вулканічних схилів
  •  
    Закинуті поселення

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • ерозію ґрунтів на вулканічних схилах через розчищення нових земель під сільське господарство, внаслідок знищення старих вулканічним виверженням.

Фізико-географічне районування ред.

У фізико-географічному відношенні територію Монтсеррату можна розділити на 3 райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: Територію Монтсеррату ділять на три фізико-географічні райони:

  • Прибережний район охоплює низовину, видовжену вздовж усього узбережжя, шириною від 30 до 500 метрів, яка перетинається нижніми течіями декількох річок.
  • Північна частина острова, безпечна в геологічному плані, оскільки складається з невеликого передгір'я. Висоти коливаються між 150—400 м. Малі річки утворюють пороги й водоспади. Також, поширені вологі тропічні ліси.
  • Центральна й південна гірська частина — гірська гряда з передгір'ям, висотою від 300 до 950 метрів. Складена з магматичних порід та нині діючими вулканами. Річки, глибоко врізаючись у поверхню плата, утворюють численні пороги. Поширені вологі тропічні ліси.


Див. також: Екорегіони Монтсеррату

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Montserrat, Geography. Factbook.
  2. ↑ Котляков В. М., 2006.
  3. ↑ а б Поспелов Е. М., 2005.
  4. ↑ а б Атлас світу, 2005.
  5. ↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. ↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  7. ↑ Монтсеррат // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
  8. ↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
  9. ↑ а б в г д ФГАМ, 1964.
  10. ↑ Average Conditions Plymouth, Montserrat. BBC Weather. Архів оригіналу за 30 November 2010. Процитовано 14 July 2010.
  11. ↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

Література ред.

Українською ред.

Англійською ред.

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333.

Російською ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Монтсеррату
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Монтсеррату&oldid=40542031