Географія Лесото

Географія Лесото
	Географічне положення Лесото
Географічне положення
Континент	Африка
Регіон	Південна Африка
Координати	29°30′ пд. ш. 28°30′ сх. д. / 29.500° пд. ш. 28.500° сх. д.
Територія
Площа	30 355 км² (142-ге)
• суходіл	100 %
• води	0 %
Морське узбережжя	0 км
Державний кордон	1106 км
Рельєф
Тип	гірський
Найвища точка	гора Табана-Нтленьяна (3482 м)
Найнижча точка	впадіння Махаленгу до Оранжевої (1400 м)
Клімат
Тип	тропічний
Внутрішні води
Найдовша річка	Оранжева ( км)
Найбільше озеро	[[_]] ( км²)
Інше
Природні ресурси	родючі ґрунти, алмази, будівельні матеріали
Стихійні лиха	посухи
Екологічні проблеми	перевипасання, деградація земель, спустелювання

Лесото — південноафриканська країна, що є гірським анклавом на північному сході ПАР . Загальна площа країни 30 355 км² (142-ге місце у світі), з яких на суходіл припадає 30 355 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км²^[1]. Площа країни трохи менша за площу Харківської області України.

Назва ред.

Офіційна назва — Королівство Лесото, Лесото (англ. Kingdom of Lesotho, Lesotho)^[2]. Назва країни походить від етноніму корінного народу сото, що означає чорний або темношкірий та присвійного префіксу ба-^[3]. Колишня назва британського протекторату — Басутоленд, від назви народу і слова «ленд» на означення країни, тобто Країна народу басуто^[3].

Історія дослідження території ред.

Географічне положення ред.

Лесото — південноафриканська країна, що межує лише з однією державою: анклав на території ПАР (спільний кордон — 1106 км). Загальна довжина державного кордону — 1106 км^[1]. Країна не має виходу до вод Світового океану^[4]^[5].

Крайні пункти ред.

Докладніше: Крайні точки Лесото

Час ред.

Докладніше: Час у Лесото

Час у Лесото: UTC+2 (той самий час, що й у Києві)^[6].

Геологія ред.

Докладніше: Геологія Лесото

Див. також: Гідрогеологія Лесото

Корисні копалини ред.

Докладніше: Корисні копалини Лесото

Надра Лесото багаті на ряд корисних копалин: алмази, пісок, каолін, будівельне каміння^[7].

Сейсмічність ред.

Докладніше: Сейсмічність Лесото

Вулканізм ред.

Див. також: Вулкани Лесото

Рельєф ред.

Докладніше: Рельєф Лесото

Середні висоти — 2161 м; найнижча точка — уріз води в місті впадіння річки Махаленг і Оранжева (1400 м); найвища точка — гора Табана-Нтленьяна (3482 м).

Рельєф Лесото
Гіпсометрична карта Лесото
Рельєф Лесото
Супутниковий знімок поверхні країни
Супутниковий знімок поверхні країни
Вершина Табана-Нтленьяна
Високогір'я Лесото

Клімат ред.

Докладніше: Клімат Лесото

Територія Лесото лежить у тропічному кліматичному поясі високогірного типу^[8]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси^[9]. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури, взимку може випадати сніг, влітку приморозки^[9]. Переважають східні пасатні вітри^[9].

Сонячна радіація (англ.)
Кліматична карта Південної Африки (за Кеппеном)
Засніжені схили високогір'я

Лесото є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою^[10].

Внутрішні води ред.

Докладніше: Гідрографія Лесото

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 3,02 км³^[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 30 км² зрошуваних земель^[1].

Гідрографічна мережа Лесото
Гідрографічна мережа району Мохотлонг
Ущелина річки Махаленг

Річки ред.

Докладніше: Річки Лесото

Річки країни належать басейну Атлантичного океану.

Озера ред.

Докладніше: Озера Лесото

Ґрунтові води ред.

Ґрунти ред.

Докладніше: Ґрунти Лесото

Рослинність ред.

Докладніше: Флора Лесото

Земельні ресурси Лесото (оцінка 2011 року):

придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 76,1 %,
- орні землі — 10,1 %,
- багаторічні насадження — 0,1 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 65,9 %;
землі, зайняті лісами і чагарниками — 1,5 %;
інше — 22,4 %^[1].

Див. також: Ліси Лесото

Тваринний світ ред.

Докладніше: Фауна Лесото

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Південноафриканської підобласті Ефіопської області^[9].

Див. також: Ссавці Лесото, Птахи Лесото та Риби Лесото

Охорона природи ред.

Докладніше: Природно-заповідний фонд Лесото

Лесото є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища^[1]:

Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD),
Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
Конвенції з міжнародного морського права,
Конвенції з охорони морських живих ресурсів,
Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь^[11].

Стихійні лиха та екологічні проблеми ред.

Докладніше: Екологія Лесото

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: періодичні посухи^[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

перевипасання, що призводить до ерозії ґрунтів і деградації земель;
спустелювання;
проект накопичення і розподілення прісної води на високогір'ї для потреб сусідньої Південно-Африканської Республіки.

Фізико-географічне районування ред.

У фізико-географічному відношенні територію Лесото можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. також: Екорегіони Лесото

Див. також ред.

Південна Африка

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Lesotho, Geography. Factbook.
↑ Котляков В. М., 2006.
↑ ^а ^б Поспелов Е. М., 2005.
↑ Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
↑ Атлас світу, 2005.
↑ Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 10 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
↑ Лесото // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.
↑ Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
↑ ^а ^б ^в ^г ФГАМ, 1964.
↑ Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
↑ Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

Література ред.

Українською ред.

Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
Бєлозоров С. Т. Африка : фізико-географічний нарис. — вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с.
Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
Лесото // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
Костів Л. Я. Фізична географія материків і океанів. Африка : навч.-метод. посібник. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — 184 с. — ISBN 978-617-10-0374-3.
Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.

Англійською ред.

(англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.

Російською ред.

(рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
(рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
(рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
(рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
(рос.) Лесото // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — Т. 2. К-Я. — 671 с.
(рос.) Бабаев А. Г., Зонн И. С., Дроздов Н. Н., Фрейкин З. Г. Пустыни. — М. : Мысль, 1986. — 320 с. — (Природа мира)
(рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем)
(рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
(рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
(рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
(рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
(рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
(рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
(рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
(рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
(рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
(рос.) Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005.
(рос.) Лесото // Страны Африки. Политико-экономический справочник / ред. В. Солодовников, В. Румянцев. — М. : Издательство политической литературы, 1969. — 318 с.
(рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
(рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Лесото

Вікісховище : Атлас Лесото.
Карти Лесото : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
Lesotho : [англ.] : [арх. 20 березня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 10 April. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
Добірка публікацій про Лесото : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Лесото.

[FOOTNOTELesothoGeography._Factbook-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Lesotho, Geography. Factbook.

[FOOTNOTEКотляков_В._М.2006-2] Котляков В. М., 2006.

[FOOTNOTEПоспелов_Е._М.2005-3] а ^б Поспелов Е. М., 2005.

[unclos-4] Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

[FOOTNOTEАтлас_світу2005-5] Атлас світу, 2005.

[thetimenow-6] Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 10 April. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.

[ГЕС3-7] Лесото // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — С. 3. — ISBN 966-7804-78-X.

[FOOTNOTEАтлас._Географія_материків_і_океанів2014-8] Атлас. Географія материків і океанів, 2014.

[FOOTNOTEФГАМ1964-9] а ^б ^в ^г ФГАМ, 1964.

[WMO-members-10] Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.

[ramsar-11] Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]