Вікіпедія

Генрі Персі, 3-й граф Нортумберленд

Генрі Персі (англ. Henry Percy, 25 липня 1421 — 29 березня 1461) — середньовічний військовий та політичний діяч королівства Англія, один з лідерів ланкастерців у війні Червоної та Білої троянд.

Генрі Персі, 3-й граф Нортумберленд
Народився 25 липня 1421
Leconfieldd, Йоркшир, Королівство Англія
Помер 29 березня 1461 (39 років)
Битва під Таутоном, Королівство Англія
·загиблий у бою
Діяльність військовослужбовець
Титул граф[d]
Рід House of Percyd
Батько Henry Percy, 2nd Earl of Northumberlandd
Мати Eleanor Percy, Countess of Northumberlandd
Брати, сестри Katherine Percyd, William Percyd, Thomas Percy, 1st Baron Egremontd і Ralph Percyd
У шлюбі з Eleanor de Poynings, Baroness de Poyningsd
Діти Генріх Персі, 4-й граф Нортумберленд, Margaret Percyd, Lady Anne Percyd[1], Lady Elizabeth Percyd[1][2] і Lady Eleanor Percyd[1]

Життєпис ред.

Походив зі старовинного англійського аристократичного Другого роду Персі. Син Генрі Персі, графа Нортумберленда, і Елеонори (доньки Ральфа Невілла, графа Вестморленда). Через бабусю пом атеринській лінії був родичем династії Ланкастерів.

Народився 1421 року. Посвячено у лицарі в 1426 році (разом з королем Генріхом VI). 1 квітня 1440 року був призначений хранителем Східної Шотландської марки на 4 роки. 1445 року його термін урядування маркою подовжено ще на 7 років. У травні 1448 року разом зі своїм батьком і сером Робертом Оглем вдерся до Шотландії і спалив Данбар і Дамфріс. Увідповідь шотландці напали на родинні замки клану Персі — Алнвік і Воркворт. Невдовзі король рушив на північ і, перебуваючи в Даремі, наказав батьку і синові Генрі Персі здійснити набіг на Дамфрішир в Шотландії. Вони обидва зазнали поразок, але Генрі Персі Молодший потрапив у полон. Після викупу повернувся до Англії.

У 1446 році за правом дружини отримав титул барона Пойнінс та його володіння. У 1448—1450 роках вступив у суперчку з родичем дружини — сером Робертом Пойнінсом. Напруга у відносинах із Шотландією зберігалася до такої міри, що Генрі Персі, його батькові король просив залишитися й охороняти кордон, а не відвідувати парламент. Влітку 1451 року від імені короля вів перемовини з Шотландією щодо подовження перемир'я. У липні 1455 року він успішно запобіг нападу на Бервік шотландським королем Яковом II.

Невдовзі виступив на боці родича Генрі Бофорта, герцога Сомерсета, у суперчці того з родом Невіллів за спадщину Деспенсерів. Почалися збройні сутички Генрі разом з братами проти Річарда і Джона Невіллів. У жовтні відбулася битва при Топкліффі, але без суттєвого результату. Сутички тривали у 1454 році. 1455 році після загибелі батька в Першій битві при Сен-Олбансі стає новим графом Нортумберлендом. У жовтні 1458 року було здійснено спробу примирення між ланкастерями і йорксистами. Втім Генрі Персі прибув із такою великою групою чоловіків (вважається, що їх було близько 1500), що Лондон відмовив йому у в'їзді.

У жовтні 1459 року був одним з ініціаторів рішення парламенту, що засудив йорксистів. У серпні був ініціатором збору ланкастерців в Йорку. 30 грудня 1460 року і 7 лютого 1461 року спільно з герцогом Сомерсетом завдав поразок йорксистам у битві при Вейкфілді та Другій битві при Сен-Олбансі відповідно. 29 березня 1461 року в битві під Таутоном ланкастерці зазнали поразки, а Генрі Перс ізагинув. Був похований у церкві Святого Деніса в Йорку. Титу графа Нортумберленду було передано Джону Невіллу.

Родина ред.

Дружина — Елеонора, донька барона Річарда Пойнінса

Діти:

  • Анна (1444—1522), дружина Томаса Хангерфорда
  • Маргарет (1447—д/н), дружина Вільяма Гаскойна
  • Генрі (бл. 1449—1489), 4-й граф Нортумберленд
  • Елеонора (1455-бл. 1477), дружина Томаса Веста, 8-го барона де Ла Варра
  • Єлизавета (1460—1512), дружина Генрі Скроупа, 6-го барона Скроупа з Болтона

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.

Джерела ред.

  • Jeffs, R. (1961). «The Poynings-Percy Dispute: an example of the interplay of open strife and legal action in the fifteenth century». Bulletin of the Institute of Historical Research. 34 (90): 148—164
  • Storey, R.L. (1999). The End of the House of Lancaster (repr. ed.). Stroud: Sutton. ISBN 978-0-7509-2007-0.
  • Rose, Alexander (2002). Kings in the North — The House of Percy in British History. Phoenix/Orion Books. ISBN 1-84212-485-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрі_Персі,_3-й_граф_Нортумберленд&oldid=36129762