Гелетина
Геле́тина — село в Україні, у Китайгородській сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
| село Гелетина | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Китайгородська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1718 |
| Населення | 14 |
| Площа | 0,408 км² |
| Густота населення | 56,37 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32356 |
| Телефонний код | +380 3849 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°42′44″ пн. ш. 26°48′27″ сх. д. / 48.71222° пн. ш. 26.80750° сх. д.Координати: 48°42′44″ пн. ш. 26°48′27″ сх. д. / 48.71222° пн. ш. 26.80750° сх. д. |
| Водойми | річка Тернава |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 32356, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с. Дерев'яне, вул. Б.Хмельницького,1 |
| Карта | |
  Гелетина | |
 Гелетина | |
| Мапа | |
| |
Назва ред.
Назва, швидше за все, походить від слова «гелетка». Це велике дерев'яне відро для годування коней або худоби.
Географія ред.
Подільське село Гелетина розміщене в межах смуги простягання Товтрового кряжу в долині річки Тернава.
Клімат ред.
Гелетина знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. За рахунок відсутності людей, природа повертає своє, погорби засіються само-насадження, відновлюються екосистеми та лісові насадження.
Історія ред.
Перша згадка про Гелетину припадає на 1718 рік.
Переказують:
|
|
|
За іншими переказами, село заснували брати Комарніцькі, які на цьому місці вирубали ліс. В Гелетині прізвище «Комарніцький» було дуже поширеним.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.
В 1905 році зафіксована назва «Гелетинці».
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.
Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.
Мешканці Гелетини жили досить бідно, однак, за їх твердженнями, дуже дружно, завжди ділилися тим, що мали.
Часи радянської влади були для села непростими. Так, у 1930-і звичайних неписьменних конюхів, згідно із записами КДБ, засуджували за контрреволюційну діяльність. Чимало мешканців виселели за межі України як «соціально небезпечних елементів». Непросто було жителям і в часи Голодомору, і під час Другої світової війни, коли чимало молоді відправили до Німеччини.
|
|
|
|
Колись у селі проживало багато поляків, а вже після війни переважали українці.
З часом життя в Гелетині налагодилося. Запрацювала чотирирічна школа, з'явилися клуб, магазин, господарські будівлі. Всі 68 дворів були заселені. Проте мешканці помалу перекочовували в сусідні села — на «велику землю».
З двох боків від Гелетини були ще два менші села: вище за течією «Тернави» — Кордон (12 дворів), від якого нині не залишилося нічого, та «Гуцули» (16 дворів і понад 100 мешканців!), засновані вихідцями з Івано-Франківщини. В «Гуцулах» був водяний млин, до якого свого часу стояли черги. Сьогодні від нього залишилася лише будівля, а хутір «Гуцули», який 1967 р. документально об'єднали з Гелетиною, тепер нараховує тільки два подвір'я, які власники використовують як дачні ділянки.
З 1991 року в складі незалежної України.
13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Дерев'янської, Калачковецької, Китайгородської та Колодіївської сільських рад село увійшло до Китайгородської сільської громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
У селі ніхто не проживає, але через те, що у зареєстрованих господарствах є спадкоємці, такі села не зникаю з карти та офіційних документів. По всій країні таких мертвих сіл сотні, якщо не більше. Державні структури досить погано працюють в цьому напрямку, одні поселення потрібно вивести з реєстрів, через відсутність мешканців, інші, особливо коло великих міст, перевести у вищі категорії населених пунктів.
Кіно ред.
1986 рік став пам'ятним для села Гелетина. Сюди приїхали режисер Юрій Іллєнко, актори Лесь Сердюк, Ніна Матвієнко, Михайло Голубович, Борис Галкін, Ольга Сумська та інші для зйомок фільму «У синьому небі висію ліс», який згодом перейменували на «Солом'яні дзвони».
Гелетину обрали не лише через гарні краєвиди — в селі на той час збереглося ще багато хат під солом'яними дахами, які були потрібні для зйомок. Причому солом'яні хати в стрічці мали палати вогнем, тому в мешканців творці фільму їх викуповували. Власники хат, вочевидь, були зовсім не проти, переселяючись до села Дерев'яне.
Приїзд «кіношників» приніс зиск Гелетині і в економічному плані, адже вони посипали дороги, збудували міст, тощо. Були й курйози, коли для зйомок у місцевих жителів позичили козу, яка так-сяк відіграла роль і незабаром здохла від переляку. Ще одна неприємність трапилася із вовком, якого взяли із зоопарку. Сірий утік до лісу, але, на щастя, через декілька днів його вдалося зловити. Брали участь у зйомках і чимало кролів, котрі грали роль — зайців, на яких полювали фашисти. Запрошували для участі в масовках і місцевих жителів, котрі отримували за це по 5-8 рублів. Сам же фільм популярності не здобув, хоча й заслуговує на увагу.
А через 5 років велике кіно знову повернулося до Гелетини: тут знімали деякі епізоди фільму Віктора Семаніва «Тримайся, козаче!», який хоч і був мало-бюджетним, зате став досить відомим і досі час від часу з'являється на телеекрані.
Населення ред.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 23 особи.[2]
У 2012 році Гелетині проживає лише кілька постійних мешканців, трохи більше - сезонних.
Станом на 2020 рік населення становить 0 осіб.
Мова ред.
У селі були поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.
Пам'ятки ред.
Цікаву історію має хрест, встановлений під лісом між Гелетиною та Гуцулами на честь католицького священика Яна Вишневецького, який тут помер у 1770 році від тифу. В місцевих жителів склалася традиція: під час посухи ходити молитися до цього пам'ятника, щоб пішов дощ. У 2017 році на місці могили встановили новий хрест.
Відомі люди ред.
Проживали, перебували ред.
- Сердюк Лесь Олександрович — український актор, 1986 року знімався поблизу села у фільмі «Солом'яні дзвони».
- Матвієнко Ніна Митрофанівна — українська співачка та акторка, 1986 року знімалася поблизу села у фільмі «Солом'яні дзвони».
- Сумська Ольга В'ячеславівна — українська акторка та телеведуча, 1986 року знімалася поблизу села у фільмі «Солом'яні дзвони».
- Єфименко Людмила Пилипівна — українська акторка кіно, кінорежисер, 1986 року знімалася поблизу села у фільмі «Солом'яні дзвони».
- Булгакова Майя Григорівна — акторка театру і кіно, 1986 року знімалася поблизу села у ролі Меланки у фільмі «Солом'яні дзвони».
Охорона природи ред.
Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри». Між селами Княжполем і Гелетиною розташований ландшафтний заказник Княжпільський.
Навколо грабово-дубово-букові ліси. Також на стінках Тернави ще збереглася природна степова рослинність. Неподалік зростає чимала кількість заповідних рослин, у тому числі сон-трава.
З диких тварин досить часто трапляються лисиця, куниця, тхір, ласка тощо. В останні роки різко зростає кількість особин кабана дикого. Звичною для території є і сарна європейська (козуля). Активно територію заселяють зайці, їжаки, полівки, миші.
У вапняковому кар'єрі й досі можна натрапити на скам'янілих тварин, переважно молюсків. Колись у Гелетині навіть знаходили бивні мамонта, які учені одразу забрали до Києва.
Світлини ред.
| Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Див. також ред.
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки ред.
- ↑ ВВРУ, 2015, № 47, стор. 2413
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання ред.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |