Вікіпедія

Гейзер

Ге́йзер — джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є одним із проявів пізніх стадій вулканізму. Гейзери часом називають водяними вулканами.

Гейзер
Зображення
Гейзер Похуту, Нова Зеландія

Відео виверження гейзера Строккюр
Названо на честь Ґейсір
CMNS: Гейзер у Вікісховищі
Гейзер Старий Служака, США.

Етимологія ред.

Термін Geysir (Гейзер) був запозичений у 19 столітті з ісландського Ґейсір (ісл. Geysir) або Великий Ґейсір  — перший коли-небудь описаний у друкованому джерелі гейзер, розташований в Гаукадалурський долині в Ісландії. Саме від його назви походить слово «гейзер», а сама назва — від ісландського слова geysa (хлинути). Потік води з цього гейзера може сягати 70 метрів, хоча загалом виверження води тут є доволі рідкісними. Ґейсір входить до Золотого кільця Ісландії.

Подібні явища ред.

Інші поствулканічні або термальні явища, пов'язані з джерелами: Грязьовий вулкан, Фумароли, Мофети, Чорні курці, Сольфатари.

Загальна характеристика ред.

Утворення гейзерів залежить від трьох факторів: джерела води у формі водоносного горизонту, джерела геотепла і принаймні одного резервуара зі звуженням до відповідної водопровідної (ліфтінгової) системи.

Гейзери з постійною тривалістю циклу називають регулярними, з мінливою — нерегулярними. Тривалість окремих стадій циклу вимірюється у хвилинах і в десятках хвилин, стадія спокою триває від декількох хвилин до декількох годин або днів. Вода, що викидається гейзером, відносно чиста, слабко мінералізована (1–2 г/л), містить відносно багато кремнезему, з якого біля виходу каналу і на схилах утворюється гейзерит. Гейзери відомі в Ісландії, Канаді, США, Новій Зеландії, Японії.

Виверження гейзеру Ріверсайд[en] у Верхньому басейні гейзерів[en] Єллоустоунського національного парку, США

Існує ряд гіпотез, що пояснюють явище гейзерів. За однією з них, необхідною умовою існування гейзерів є їх живлення в приповерхневих частинах каналу перегрітими водами з температурою понад 100 °C. При підніманні води вгору по каналу тиск її меншає і вода закипає; при цьому швидко зростає пружність пари, яка, долаючи тиск води в каналі, викидає воду. З початком фонтанування гейзера вся вода в каналі закипає і вивергається за рахунок значного збільшення об'єму пароводяної суміші. Викинута вода, дещо охолоджена, частково патрапляє в чашу гейзера, і проникає в його канал. Більша частина води просочується в канал з бічних порід, нагрівається (а в нижніх частинах каналу перегрівається), і знов відбуваються утворення пари і викид пароводяної суміші. Водяна пара і гаряча вода гейзерів можуть бути використані для опалювання будівель, теплиць і роботи енергетичних установок.

Поширення ред.

Таким чином, виникнення гейзерів обумовлене поєднанням геологічних і кліматичних умов, які у великих масштабах існують лише в кількох місцях на планеті.

Це шість гейзерних полів великого розміру:

Інші міся розташування гейзерів: У США є окремі гейзери у штатах Невада, Каліфорнія, Орегон і Аляска.

Мають значну кількість гейзерів також: Папуа Нова Гвінея (16 активних гейзерів), Нова Британія (16), Нарагі (1), острови Ліхір і Амбітл (9), острови Дейдей і Ямелеле (12) та Індонезія з 8 активними гейзерами мають значну кількість Суматра, 4 на Яві та ін.

Також є гейзери в Перу (10), КНР (10), Мексиці (9), на островах Фіджі (5), Японії (4), Кенії (4), Ефіопії (2), Болівії (2) і М'янма (1).

Понад 300 діючих гейзерів, близько половини всіх, які існують у світі, знаходяться в Єллоустоунському національному парку. Навпаки, в Ісландії, в «Країні гейзерів», є лише два гейзери, про які варто згадати: Великий Ґейсір і Строккюр. Останній вибухає нерегулярно кожні кілька хвилин, а іноді до трьох разів поспіль. Великий гейзер, який вперше був описаний у письмових джерелах після землетрусу в кінці XIII століття, востаннє вивергався приблизно в 1916 році зі стовпами води заввишки 70-80 метрів. Однак після двох сильних землетрусів у 2000 році, як і раніше після підземних поштовхів із затримкою в кілька місяців, спостерігалося тимчасове збільшення активності з нерегулярними виверженнями, які, однак, не були порівнянними з попередніми висотами і повністю припинилися через кілька років.

До кількості активних гейзерів слід ставитися з обережністю, оскільки гейзери можуть стати неактивними дуже швидко, а в рідкісних випадках неактивні гейзери знову активуються, наприклад, під час землетрусів. Деякі з перерахованих вище гейзерів також знаходяться під загрозою зникнення або стануть неактивними через планове використання геотермальної енергії. З іншого боку, як і у випадку з гейзером Флай (Мексика), неправильне геотермальне буріння може призвести до гейзера, створеного людиною.

До 1980-х років у Неваді були й інші досить великі гейзерні поля: Беоваве та Стімбот-Спрінгс. Однак будівництво геотермальних електростанцій поблизу зменшило наявне тепло, і рівень води впав до такої міри, що гейзери більше не діють.

В Україні відомий Вучківський гейзер — гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення в Україні. Розташована на території Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області, на північний захід від села Вучкове (урочище «Петровець»).

Гейзер

Динаміка гейзера
       
1. Від нагрітої води піднімається пара
2. Імпульси води піднімаються вгору
3. Поверхня зламана
4. Викинута вода струменить вгору і падає назад

Світлини різних гейзерів ред.

Див. також ред.

Література ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Geyser
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гейзер&oldid=41727458