Вікіпедія

Гастоне Бін

італійський футболіст

Гастоне Бін (італ. Gastone Bean, нар. 11 серпня 1936, Сан-Канціан-д'Ізонцо) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Гастоне Бін
Гастоне Бін
Гастоне Бін
Гастоне Бін під час виступів за «Мілан» (1956–1960 )
Особисті дані
Народження 11 серпня 1936(1936-08-11) (87 років)
  Сан-Канціан-д'Ізонцо, Італія
Зріст 170 см
Вага 70 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1946-1953
1953-1955 		Італія «Сан-Канціан»
Італія «Мілан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1955–1960 Італія «Мілан» 87 (39)
1955–1956 →  Італія «П'яченца» 21 (23)
1960–1964 Італія «Дженоа» 123 (46)
1964–1967 Італія «Наполі» 45 (10)
1967–1969 Італія СПАЛ 22 (2)
1969–1972 Італія «Белларія» 74 (18)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1957–1958 Італія Італія 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1969–1973 Італія «Белларія»
1973–1974 Італія «Равенна»
1974–1975 Італія «Форлі»
1975–1977 Італія «Каттоліка»
1980–1981 Італія «Лекко»
1981–1983 Італія «Беневенто»
1983–1984 Італія «Барлетта»
1984–1985 Італія «Казертана»
1985 Італія «Казарано»
1986–1987 Італія «Кампанія Путеолана»
1988 Італія «Кампанія Путеолана»
1988–1989 Італія «Фазано»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Мілан», з яким став дворазовим чемпіоном Італії, та «Дженоа», а також національну збірну Італії. Як тренер працював з нижчоліговими італійськими клубами, здебільшого у Серії С.

Клубна кар'єра ред.

Народився 11 серпня 1936 року в місті Сан-Канціан-д'Ізонцо. Розпочав займатись футболом у місцевому однойменному клубі[1], але вже 1953 року потрапив в академію «Мілана»[2]. Восени 1955 року був відданий в оренду в «П'яченцу»[3][4], в якій забив 23 голи у 21 матчі чемпіонату, ставши найкращим бомбардиром Серії С сезону 1955/56[5]. При цьому 7 голів Бін забив в останньому турі проти «Леччо» (9:4)[6].

У наступному сезоні Гастоне дебютував за «Мілан» у Серії А, вийшовши 14 жовтня 1956 року на матч проти «Падови» (0:2)[1]. Незважаючи на певний скептицизм через його молодий вік та недосвідченість, головний тренер клубу Джузеппе Віані довіряв Біну, який чергувався з Карло Галлі на позиції центрального нападника. В результаті молодий нападник забив 17 голів[2], серед яких гол в дербі 10 березня 1957 року, що завершився нічиєю 1:1, ставши четвертим найкращим бомбардиром Серії А[7] і допоміг «россонері» виграти чемпіонат Італії. У наступному сезоні разом з деякими іншими товаришами по команді Бін заразився вірусним гепатитом[8], проте зумів записати до свого активу 10 голів[9]. У сезоні 1958/59 завоював чергове Скудетто[10], будучи дублером бразильця Жозе Алтафіні. Бін забив 4 голи, серед яких дубль у ворота «Удінезе» (7:0)[10]. У останньому четвертому сезоні в рідному клубі Бін забив 8 голів у 25 матчах і зайняв з командою третє місце.

1960 року уклав контракт з клубом Серії В «Дженоа», де утворив дует форвардів з Едді Фірмані. У першому сезоні Бін забив 14 голів у 34 матчах, в тому числі чотири голи 2 квітня 1961 року у матчі проти «Новари»[11]. Тим не менш «грифони» залишилися в Серії B, зайнявши 13 місце через позбавлення очок. Підвищення відбулося наступного року, коли «Дженоа» закінчила сезон на першому місці, а Бін забив 20 голів, ставши другим бомбардиром чемпіонату[12]. Наступні два сезони Гастоне провів з «Дженоа» у Вищому дивізіоні, вигравши з командою Кубок Дружби[it] у 1963 році та Кубок Альп 1964 року.

1964 року Бін знову повернувся до Серії В, ставши гравцем «Наполі». В сезоні 1964/65 нападник забив 6 голів, ставши другим найкращим бомбардиром команди, і допоміг клубу повернутись в Серію А. Після цього неаполітанський клуб придбав двох високоякісних форвардів Жозе Алтафіні, якому Бін вже програвав конкуренцію у «Мілані», та Омара Сіворі. В результаті цього Гастоне став рідко з'являтись на поле і в наступні два сезони у Серії А забив 3 і 1 гол відповідно.

1967 року став гравцем СПАЛа, президент якого Паоло Мацца хотів посилити атаку свого клубу. Втім через травму коліна Бін зіграв за «біло-блакитних» у Серії В сезону 1967/68 лише 6 матчів, не забивши жодного голу, а його клуб покинув еліту. Втім Гастоне залишився у клубі на наступний сезон, забивши 2 голи у 16 матчах Серії В.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Белларія» з Серії D, де працював граючим тренером у 1969—1972 роках.

Виступи за збірну ред.

26 травня 1957 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в грі відбору на чемпіонат світу 1968 року проти Португалії (0:3). Загалом за 2 роки провів у формі головної команди країни 4 матчі[13].

Кар'єра тренера ред.

Після роботи з «Белларією», яку Бін закінчив 1973 року, тренер працював у Романьї з клубами «Равенна» (Серія С)[14], «Форлі» та «Каттоліка» (обидва — Серія D)[15]. Після цього недовго працював у «Лекко».

1981 року став головним тренером команди «Беневенто»[16], тренував команду з Беневенто два роки[17]..

Після цього протягом 15 матчів був головним тренером «Барлетти» (6 перемог, 6 нічиїх і 3 поразки у Серії C1 сезону 1983/84[2]), а в подальшому працював також у Серії С1 з клубами «Казертана»[18], «Казарано»[1] та «Кампанія Путеолана»[19].

Останнім місцем тренерської роботи Біна був клуб Серії С2 «Фазано», головним тренером команди якого Гастоне був з 1988 по 1989 рік.

Титули і досягнення ред.

«Мілан»: 1956–1957, 1958–1959

Індивідуальні ред.

Статистика виступів ред.

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
26-5-1957 Лісабон Португалія   3 – 0   Італія Відбір до ЧС 1958 -
4-12-1957 Белфаст Північна Ірландія   2 – 2   Італія товариський матч -
9-11-1958 Париж Франція   2 – 2   Італія товариський матч -
13-12-1958 Генуя Італія   1 – 1   Чехословаччина Кубок Центральної Європи -
Усього Матчів 4 Голів 0

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Profilo su Magliarossonera.it. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 16 липня 2018.
  2. ↑ а б в Filippo Fabbri (12 aprile 2010). Gastone Bean. Архів оригіналу за 27 gennaio 2011. Процитовано 4 marzo 2016. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  3. ↑ Il caso Piombino: un illecito che fa discutere [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  4. ↑ Rosa 1955-1956 [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  5. ↑ Italy - Serie C1 Top Scorers [Архівовано 29 лютого 2016 у Wayback Machine.] Rsssf.com
  6. ↑ Piacenza-Lecco 9-4 - Stagione 1955-1956 [Архівовано 29 листопада 2018 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  7. ↑ Italy 1956-1957 [Архівовано 30 червня 2007 у Wayback Machine.] Rsssf.com
  8. ↑ Tra Juventus e Torino [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.], La Stampa, 11 giugno 1957, pag.5
  9. ↑ Stagione 1957-1958 [Архівовано 5 липня 2016 у Wayback Machine.] Magliarossonera.it
  10. ↑ а б Italy 1958-1959 [Архівовано 20 червня 2017 у Wayback Machine.] Rsssf.com
  11. ↑ Nel 1961 exploit di Gastone Bean nella partita contro il Novara [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Tuttomercatoweb.com
  12. ↑ La Gazzetta dello Sport, 6 gennaio 1962, pag.4
  13. ↑ I nazionali [Архівовано 4 червня 2018 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  14. ↑ Piacenza-Ravenna 2-1 - Stagione 1973-1974 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Storiapiacenza1919.it
  15. ↑ Storia del Cattolica Calcio [Архівовано 16 липня 2018 у Wayback Machine.] Cattolicacalcio.com
  16. ↑ Storia Benevento 1980-1990 [Архівовано 1 червня 2014 у Wayback Machine.] Lostregone.net
  17. ↑ Almanacco illustrato del Calcio 1984, ed.Panini, pag.294
  18. ↑ Almanacco illustrato del Calcio 1986, ed.Panini, pag.299
  19. ↑ A. S. Fasano Calcio. Storia del Fasano. Архів оригіналу за 18 luglio 2012. Процитовано 4 marzo 2016. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  20. ↑ LA LISTA DEI 200 - HALL OF FAMERS - [Архівовано 2013-08-16 у Wayback Machine.] genoacfc.it

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гастоне_Бін&oldid=40432309