Гаркавий Ілля Іванович
Гаркавий Ілля Іванович (19 (31) липня 1888, Мусієнкове, Чернеччинська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 1 липня 1937, Розстрільний полігон «Комунарка», Московська область) — радянський військовик, комкор (1935), член ВУЦВК, жертва сталінського Великого терору — розстріляний у 1937 році.
| Ілля Іванович Гаркавий | |
|---|---|
 | |
| Народження |
19 (31) липня 1888 Мусієнкове, Чернеччинська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
1 липня 1937[1] (48 років) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» |
| Країна |
 Російська імперія → СРСР |
| Приналежність | РСЧА |
| Освіта | Одеське військове училище |
| Роки служби |
1914–1917 1918–1937 |
| Член | Центральний виконавчий комітет СРСР і Всеросійський центральний виконавчий комітет |
| Звання |
 Поручик Комкор |
| Командування | Уральський військовий округ |
| Війни / битви |
Перша світова війна Громадянська війна в Росії |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився в українській селянській родині.
Навчався у Новомосковській учительській семінарії. Під час революційних подій 1905—1906 років організовував виступи слухачів семінарії. 1906 року кілька місяців переховувався по селах від влади[2]. Потім працював учителем.
1916 року закінчив Одеське військове училище. Під час Першої світової війни — поручник.
1917 — член полкового комітету, голова Кишинівської ради солдатських депутатів, один з організаторів Червоної гвардії у Тирасполі.
Від січня 1918 — в Червоній армії, комендант району Окремої армії Одеського військового округу.
В лютому 1918 вступив до РСДРП(б) (від березня — РКП(б)). Помічник військового керівника Воронезького губернського військового комісаріату.
У квітні-травні 1919 — в. о. начальника штабу 9-ї армії[3].
У липні-серпні 1919 — начальник штабу 45-ї стрілецької дивізії, під час Південного походу частин Дванадцятої армії — в. о. начальника 45-ї дивізії (серпень-жовтень 1919), від жовтня 1919 до квітня 1921 — начальник штабу цієї дивізії.
Брав участь у боях проти військ Директорії, Денікінців, а також у Польсько-радянській війні
Член Всеросійського ЦВК і ЦВК СРСР.
Після громадянської війни на керівних військових посадах: з 1921 по 1924 рік був начальником штабу військ України і Криму, згодом стрілецької дивізії, замом члена РВР Кавказького військового округу, начальником гарнізону Києва, помічником командувача військами Київського військового округу. Командував стрілецькою дивізією, а з липня 1924 року — стрілецьким корпусом.
З 1928 по 1930 рік начальник командного управління Головного управління РСЧА.
З 1930 року комкор 14-о стрілецького корпусу.
У 1931—1935 роки помічник, пізніше заступник командувача Ленінградського військового округу.
Від 1935 року командувач військами Уральського військового округу і член Військової ради при наркомі оборони СРСР.
Заарештований 11 березня 1937, смертний вирок винесено 1 липня 1937. Того ж дня страчений.
Реабілітований 12 грудня 1956 року.
Мав дружину Емілію Лазарівну (ур. Ортенберг, 1895-1944/45), ув'язнену як дружина ворога народу. За спогадами племінника Петра Якіра, Емілію Гаркаву кинуто на Біломорсько-Балтійський канал, а з початком війни - відправлено з великим жіночим етапом на станцію Долинка, в Карагандинські табори, де вона й померла 1945 року, за місяць до звільнення.
Подружжя Гаркавих мало двох дітей. Молодший син Володимир (1926-1945) перебував до війни в дитячому будинку. Загинув 23 березня 1945 року на фронті. Про старшу дитину нічого невідомо.
Нагороди ред.
- орден Червоного Прапора (1928).
Примітки ред.
- ↑ Гарькавый Илья Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Інформаційний портал районного відділу освіти Магдалинівського району Дніпропетровської області. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 11 лютого 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела ред.
- Українська Радянська Енциклопедія. Том 2. Видання друге . — Київ: 1979 — стор. 483
- Советская Военная Энциклопедия. Том 2 . — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1976 — стор. 481
- Победа Советской власти в Молдавии. М., 1978; Сувениров О. Ф. Трагедия РККА: 1937—1938. М., 1998.
- Щусь О. Й. Гаркавий Ілля Іванович [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 54. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- БСЭ. Третье издание. Т.6, Газлифт — Гоголево.— М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1971.— С. 136.