Гандрій Зейлер
Гандрій Зейлер (серболуж. Handrij Zejler; 1 лютого 1804, Зальценфорст — 15 жовтня 1872, Лоза) — один з найвизначніших діячів культури лужицьких сербів. Вважається класиком верхньолужицької мови і є одним з її найпомітніших культурних представників. Відомий також як науковець, організатор культурних осередків, редактор лужицьких видань, автор підручників, священик, один із засновників науково-культурницької організації «Матиця сербська». Його вважають основоположником нової серболужицької літератури. Одні з найвідоміших поезій: «Прекрасна Лужиця», «Триваймо, серби!», «Сербська наречена», «Добра рада для хлопців», «Добра рада для дівчат», «Пивний спів»[3][4].
| Гандрій Зейлер | ||||
|---|---|---|---|---|
| н.-луж. Handrij Zejler | ||||
 | ||||
| Народився |
1 лютого 1804[1][2] Salzenforst/Słona Boršćd, Бауцен, Німеччина | |||
| Помер |
15 жовтня 1872[1][2] (68 років) Лоза, Баутцен, Саксонія | |||
| Поховання | Friedhof Lohsad | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Саксонія | |||
| Діяльність | поет, письменник, будитель | |||
| Мова творів | лужицькі мови | |||
| Членство | Wendische Predigergesellschaft zu Leipzigd і Матиця серболужицька | |||
|
| ||||
 Гандрій Зейлер у Вікісховищі | ||||
Примітки ред.
- ↑ а б Discogs — 2000.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Поезія лужицьких сербів. Антологія. Київ 1971.
- ↑ http://brutalangels.org/?action=article_page&id=95[недоступне посилання з липня 2019]