Гамільтони

Клан Гамільтон (англ. Hamilton) — шотландський рівнинний клан, один з найважливіших кланів південної Шотландії. Володів землями зокрема й у гірській частині Шотландії — Гайленді. Вождь клану Гамільтон досі є Першим герцогом Шотландії і хранителем королівського палацу Холіруд. Одна з гілок клану Гамільтон живе в Ірландії, в Ольстері, в графстві Даун. Ця гілка клану досі володіє замком Кіллілі.

Гребінь клану Гамільтон.

Герб нинішнього вождя клану — XVI герцога Гамільтон.

Тартан клану Гамільтон.

Герб вождів клану Гамільтон.

Джеймс Гамільтон — ІІ граф Арран, герцог де Шательро.

Джеймс Гамільтон — IV граф Арран, І маркіз Гамільтон.

Джеймс Гамільтон — І герцог Гамільтон.

Замок Ленокслав — одна з резиденцій Гамільтонів.

Гасло клану: Завдяки

Вождь клану: Олександр Дуглас-Гамільтон, XVI герцог Гамільтон, ХІІІ герцог Брандон.

Символ клану: гілка лавру

Землі клану: Арран , Ренфушир

Резиденція вождя клану: Замок Леннокслав-Хаус (шотл. — Lennoxlove House)

Історична резиденція вождя клану: Замок Гамільтон-Палас (шотл. — Hamilton Palace)

Союзні клани: Дуглас

Походження

Клан Гамільтон вважався одним з найбільш шляхетних кланів Шотландії, деякий час вони навіть претендували на шотландський трон. Нинішній вождь клану — герцог, прем'єр-міністр Шотландії, спадкоємець клану Дуглас, спадковий охоронець королівського палацу Холіруд.

Вожді клану Гамільтон походять від Волтера Фіц-Гілберта Гамблдона, що вперше згадується в грамотах дарованих монастирю Пейслі у 1294 році. Його землі, судячи по всьому, спочатку були в Ренфруширі, проте внаслідок того, що він активно підтримав Роберта Брюса — майбутнього короля Шотландії,той нагородив Волтера Фіц-Гілберта Гамблдона землями в Ланаркширі та Лотіані. Ці землі були включені у володіння Кадзоу (шотл. — Cadzow), де пізніше виникло місто Гамільтон у Південному Ланаркширі.

Згідно історичної легенди вожді клану Гамільтон походять з роду Бомон, одна з гілок якого володіла маєтком Гамільтон в Лестерширі. І що герб вождів клану Гамільтон походить від герба вождів клану Бомон. Є версія, що клан походить від роду Амфравілл (шотл. — Umfravilles) Нортумберленду, і один з аристократів Амфравілл з Нортумберленду отримав у володіння землі Гемілтон. Можливо, Симон де Монфор (норм. — Simon de Montfort) — великий граф Лестер, в жилах якого текла кров роду Бомон, успадкував володіння Гілберта де Амфравілл — ІІ графа Ангуса у 1245 році. Можливо, цей Гілберт споріднений з родом Бомон, можливо справжнім предком Гамільтонів є Волтер Фітц-Гілберт. Вперше він фігурує в історичних документах у 1294—1295 роках в грамотах Джеймса — верховного стюарта Шотландії наданих монастирю Пейслі. У 1296 році в «Рагман Роллс» він фігурує як Волтер Фітц-Гілберт Гамелдон. Але загалом, хто цей Гілберт Гамелдон не зовсім ясно.

Історія клану Гамільтон

Війна за свободу Шотландії

Скоріш за все клан Гамільтон походить від анло-саксонських або бритських переселенців до Клайдсайду — є кілька земель з назвами Гамельтун, Гамбледоун та ін. Перша згадка про клан Гамільтон належить до 1296 року, коли лицар Волтер Фіц-Гілберт з Гамелдону виступив на підтримку англійського короля Едуарда І, що спробував завоювати Шотландію. Але пізніше клан Гамільтон перейшов на сторону борців за свободу Шотландії і майбутнього короля вільної Шотландії Роберта І Брюса. За це клан потім був нагороджений замком Кадьов (Кадзоу), що став головною резиденцією клану.

Син Волтера — Девід Гамільтон брав участь у битві під Невілл-Кросс під прапором короля Шотландії Девіда II в 1346 році. Король Девід був захоплений в полон англійцями і перебував там, поки Шотландія не заплатила величезний викуп.

XV—XVI століття

Піднесення клану Гамільтон почалося з одруження у 1474 року лорда Гамільтона з принцесою Марією, дочкою шотландського короля Якова II. Їх син у 1503 році був нагороджений титулом граф (ерл) Арран і отримав значні земельні володіння на острові Арран, у тому числі і замок Бродік. До 1535 року померли всі нащадки перших королів з династії Стюарт по чоловічій лінії, і ерли Арран стали спадкоємцями шотландського престолу. У XVI столітті Гамільтони неодноразово призначалися регентами країни в період неповноліття монархів і фактично були провідним кланом країни. Були неодноразові спроби захопити трон (особливо в часи Джеймса Гамільтона , герцога Шательро, ІІ графа Арран), але ці спроби були марні. Графу Гамільтон не вдалось посадити свого сина на трон Шотландії. Аналогічно марними були спроби отримати корону Англії. У 1599 році Гамільтони отримали титул маркіз.

XVII століття

У 1643 році Джеймс , III маркіз Гамільтон отримав титул герцог Гамільтон. Потім він був страчений за підтримку короля Карла І під час англійської революції. Титул герцога Гамільтон перейшов до його дочки Енн, що вийшла заміж за Вільяма Дугласа, графа (ерла) Селкерк. Це сталося після загибелі її дядька Вільяма, II герцога, в битві під Вустером у 1651 році. Граф Селкерк став III герцогом Гамільтоном, об'єднавши два великих клани.

XVIII століття

IV герцог Гамільтон був дуже популярним в Шотландії завдяки своєму активному спротиву об'єднання Шотландії з Англією у 1707 році. У 1712 році він був вбитий на дуелі з лордом Мохуном. У часи руху якобітів Гамільтони лишилися вірними королю Великої Британії і завдяки цьому зберегли свої провідні позиції у державній системі аж до XX століття.

Гілки роду Гамільтон

• Гамільтони з Альбекорну
• Гамільтони з Далзелла
• Гамільтони з Іннервіку

Замки клану Гамільтон

• Замок Бродік, острів Арран
• Замок Кадзов, місто Гамільтон, Ланаркшир
• Замок Челсі-палац, Лондон
• Замок Крайгнехан, Південний Ланаркшир
• Замок Голіруд-хаус, Единбург
• Замок Кіннейл-хаус, Бо-несс, Західний Лотіан
• Замок Лохранза, острів Арран
• Замок Башта Червоного Дому (Ред-хаус Тауер), Східний Лотіан
• Замок Кіллілі, графство Даун, Ірландія

Аристократичні династії клану Гамільтон

Графи Арран

• Джеймс, 1-й граф Арран (1503—1529), один з правителів Шотландії на час неповноліття короля Якова V.
• Джеймс, 2-й граф Арран и герцог де Шательро (1529—1575), син Джеймса, регент Шотландії в 1543—1554 роках, спадкоємець шотландської корони та один з лідерів протестантської революції 1559—1560 років.
• Джеймс, 3-й граф Арран (1575—1609), син Джеймса, неодноразовий претендент на шлюб з королевою Англії Єлизаветою I та шотландською королевою Марією І Стюарт. Після смерті Джеймса титул графа Арран успадкував його племінник, ІІ маркіз Гамільтон.

Маркізи Гамільтон

• Джон, 1-й маркіз Гамільтон (1599—1604), молодший брат Джеймса, 3-го графа Арран.
• Джеймс, 2-й маркіз Гамільтон (1604—1625), син Джона.
• Джеймс, 3-й маркіз Гамільтон (1625—1649), син Джеймса, с 1643 ооку — герцог Гамільтон.

Герцоги Гамільтон

Палац герцогів Гамільтон біля 1880 року.

• Джеймс, 1-й герцог Гамільтон (1643—1649), один з шотландських лідерів під час Англійської революції та ковенантського руху, прихильник короля Карла I, страчений через місяць після страти короля.
• Вільям, 2-й герцог Гамільтон (1649—1651, брат Джеймса, лідер роялістів Шотландії та керівник шотландського вторгнення до Англії в 1651 році.
• Анна, герцогиня Гамільтон (1651—1698), дочка Джеймса, 1-го герцога Гамільтона.
• Джеймс, 4-й герцог Гамільтон (1698—1712), син Анны, герцогині Гамільтон, та Вільяма Дугласа, графа Селкірка, лідер шотландських націоналистів, що виступали проти об'єднання з Англією, з 1711 року — герцог Брендон. Його молодший брат Джордж Гамільтон став одним из перших британських фельдмаршалів.
• Джеймс, 5-й герцог Гамільтон (1712—1743), син Джеймса, 4-го герцога Гамільтона.
• Джеймс, 6-й герцог Гамільтон (1743—1758), син Джеймса, 5-го герцога Гамільтона.
• Джеймс, 7-й герцог Гамільтон (1758—1769), син Джеймса, 6-го герцога Гамільтона, с 1761 року — маркіз Дуглас.
• Дуглас, 8-й герцог Гамільтон (1769—1799), син Джеймса, 6-го герцога Гамільтона.
• Арчібальд, 9-й герцог Гамільтон (1799—1819), син Джеймса, 5-го герцога Гамільтона.
• Олександр, 10-й герцог Гамільтон (1819—1852), син Арчибальда, посол Великої Британії до Росії та прихильник Наполеона Бонапарта.
• Вільям, 11-й герцог Гамільтон (1852—1863), син Олександра, був одружений з двоюрідною сестрою імператора Франції Наполеона III.
• Вільям, 12-й герцог Гамільтон (1863—1895), син Вільяма, 11-го герцога Гамільтона.
• Альфред-Дуглас, 13-й герцог Гамільтон (1895—1940), нащадок Джеймса, 4-го герцога Гамільтона.
• Дуглас, 14-й герцог Гамільтон (1940—1973), син Альфреда-Дугласа, організатор протиповітряної оборони Шотландії, учасник переговорів с Рудольфом Гессом.
• Ангус, 15-й герцог Гамільтон (1973–2010), син Дугласа.
• Олександр, 16-й герцог Гамільтон (с 5 червня 2010 року).

Герб шляхти швецької гілки клану Гамільтон.

Швецька гілка клану Гамільтон

У XVII столітті до Швеції переселився один із нащадків вождів клану Гамільтон і найнявся на службу до короля Швеції. Його нащадком був полководець Хуго Юхан Гамільтон (1668—1748) — служив в армії короля Карла ХІІ, потрапив в полон до росіян під час Полтавської битви, потім став фельдмаршалом Швеції.

Російська гілка клану Гамільтон

У Московському царстві, а потім і в Російській імперії в Тульській, Самарській, Московській губерніях володіли землями нетитуловані бояри Хомутови — було відомо три гілки роду Хомутових). Вони згадуються в VI частині родовідної книги. Бояри Хомутови походять від Томаса Гамільтона, що поселився в Московському царстві в 1542 році разом з малолітнім сином Патріком (Пітером) і найнявся до московського царя «на службу по Нову-Городу». Шотландське прізвище Гамільтон було перетворене в «Хомутов». Їх герб внесений в VII частину Загального гербовника шляхетних родів Російської імперії.

Одна жінка з нащадків Томаса Гамільтона, що зберегла своє справжнє прізвище — Євдокія Григорівна Гамільтон стала дружиною боярина Артамона Матвєєва, інша — Євдокія Петрівна Гамільтон — пішла в розкол, третя — Марія Данилівна Гамільтон, зійшла на плаху і втратила голову за наказом Петра І. Відомості про російську гілку клану Гамільтон були власноручно написані Євдокією Гамільтон для свого сина.

Джерела

• Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 160—161.
• Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Hamilton (family)». Encyclopædia Britannica 12 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 878
• Donaldson, Gordon. A Dictionary of Scottish History. (1977 ed.). John Donald. p. 93. ISBN 0-85976-018-9.