Галіаскар Камал
Ґаліаскар Камал (російська версія імені - Галіаскар Галіакбарович Камалетдінов, тат. Галиәсгар Камал (Галиәсгар Галиәкбәр улы Камалетдинов, Ğaliəsgar Əliəkbər uğlı Qamaletdinov), нар. 25 грудня 1878 (6 січня 1879), Казань — пом. 8 червня 1933 року, там же) — татарський письменник з мусульманською духовною освітою. Журналіст, видавець, класик нової татарської драматургії[3] і громадський діяч.
| Галіаскар Камал | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
6 січня 1879[1] Казань, Російська імперія | |||
| Помер |
16 червня 1933 (54 роки) Казань, РСФРР, СРСР | |||
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР | |||
| Місце проживання | Будинок Галіаскара Камала[2] | |||
| Діяльність | драматург, письменник, прозаїк, журналіст, перекладач | |||
| Мова творів | татарська | |||
| Жанр | проза, вірші, п'єса | |||
| Брати, сестри | Zäynäp Kamalovad | |||
| Діти | Änäs Kamald | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Галіаскар Камал у Вікісховищі | ||||
У червні 1923 року одному з основоположників татарської драматургії і татарського театру Ґаліаскару Камалу (Камалетдінову) присвоєно почесне звання «Герой праці», трохи пізніше його нагородили званням народного драматурга Татарської АРСР[4].
Життєпис ред.
Галіаскар Камал народився в родині кустаря в Казані. Дитинство провів у Нижній Масре — рідному селі матері (нинішній Арський район).
Навчався в казанському медресе «Госманія», 1889—1897 роках в медресе «Мухаммадія».
У 1901 році Ґаліаскар Камал випускав газету «Тәраккый» («Прогрес»), організував видавництво «Мәгариф» («Просвіта»). З 1906 року працював в газеті «Азат» («Свобода»), потім — «Азат халик» («Вільний народ»), де друкувалися статті, що пропагують ідеї марксизму.
Був видавцем і редактором сатиричного журналу «Яшен» («Блискавка», 1908—1909), працював у газеті «Йолдыз» («Зірка», 1907—1917).
Друкувався з 1900 року. Найважливіші твору: драма «Нещасний юнак» (1907, 2-й варіант), комедії «подарунка» (1908), «Коханка» (1911), «Таємниці нашого міста» (1911), «Банкрут» (1912, рос. переклад 1944) — різко бичували пороки колоніального російського суспільства. Після Жовтневого перевороту 1917 року Камал жив у Республіці Ідель-Урал, писав сатиричні вірші, співпрацював з газетами «Еш» («Праця»), «Кизил байрак» («Червоний прапор»).
Переклав татарською мовою «Ревізора» українського письменника Миколи Гоголя, «Грозу» московського письменника Олександра Островського і «На дні» Максима Горького.
Пам'ять ред.
- В 1978 році видано художній маркований конверт, присвячений письменнику.
- Іменем Галіаскара Камала названі вулиці в Казані[5], Єлабузі[6] і Набережних Челнах[7].
- У Казані зберігся будинок Галіаскара Камала, побудований в 1902 році, визнаний пам'ятником історії і відреставрований в 2012 році.
- В Казані на його честь названий Татарський академічний театр імені Галіаскара Камала.
Література ред.
- Татарский энциклопедический словарь. — Казань: Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 1998
Примітки ред.
- ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ http://uag.kzn.ru/docs/OPAiKN/pdf/255.pdf
- ↑ Классик татарской драматургии Галиаскар Камал[недоступне посилання]
- ↑ «Герой Труда» Галиаскар Камал | Tatarlar Deutschland. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 грудня 2010.
- ↑ Ул. Галиаскара Камала в Казани. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 4 травня 2019.
- ↑ Ул. Галиаскара Камала в Елабуге. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 4 травня 2019.
- ↑ Ул. Галиаскара Камала в Набережных Челнах. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 4 травня 2019.
Посилання ред.
- Галіаскар Камал у татарській електронній бібліотеці [Архівовано 2 травня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- Галіаскар Камал на Офіційному порталі мерії Казані [Архівовано 4 травня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)