Галофіли (від грец. halos-сіль і грец. phylos — люблю) — організми, що мешкають тільки в умовах високої солоності[1].[2] Галофільні мікроорганізми ростуть при концентраціях солей в 20-30%. Для них характерна інша ніж у більшості мікробів структура клітинної стінки (відсутність пептидоглікану тощо), повільні темпи розмноження, мала щільність популяції, повільно протікаючі процеси біосинтезу і біодеградації. Мешкають в засолених ґрунтах, солоних озерах, морях, солоній рибі.

Тварини ред.

До галофілів належать переважно морські тварини, що не здатні переносити солоність нижче 300 проміле — радіолярії, рифоутворючі корали, мешканці коралових рифів і мангрових заростей, більшість голкошкірих, головоногі молюски, багато ракоподібних та інші. До цієї ж групи належать і мешканці внутрішньоматерикових водойм з солоністю від 24 до 100 і навіть 300 проміле, наприклад, деякі коловертки, рачок Artemia salina, личинка комара Aedes togoi[pt] та інші. За допомогою осморегуляції галофіли підтримують у рідинах тіла відносно постійну концентрацію осмотично активних речовин, нижчу, ніж в оточуючому їх середовищі.

Галофіти ред.

 
Рослина-галофіл Salicornia europaea

Рослини галофіли, що ростуть на солончаках і солонцях, називаються галофітами. До них належать деякі види полину, Цмин пісковий та ін.) Поширені на морських узбережжях (морські марші), а також у місцевостях з сухим кліматом — пустелях, напівпустелях і навіть степах на особливих типах ґрунту — солонцях і солончаках. Нерідко мають сукулентний вигляд — з товстими стеблами і роздутими листям, що сприяє збереженню важкодоступній вологи.

Мікроорганізми ред.

Галофільні мікроорганізми ростуть у середовищі з високою концентрацією NaCl (до 32%). Екстремальні галофіли розвиваються в середовищах, що містять 15-32% NaCl (бактерії родів Halobacterium[en], Halococcus[en]), помірні галофіти воліють середовища з 5-20% NaCl (бактерії рядів Paracoccus[en], Halodenitricant, Pseudomonas, Vibrion[en] та деякі мікроводорості), інші мікроорганізми краще ростуть в середовищах з 2-5% NaCl (морські мікроорганізми). Високі концентрації NaCl необхідні для підтримки структурної цілісності цитоплазматичної мембрани і функціонування пов'язаних з нею ферментних систем. Іони Na+ визначають також ригідність клітинної стінки.

Галофільні мікроорганізми мешкають в солоних водоймах і засолених ґрунтах. Високі концентрації хлориду натрію необхідні їм для підтримки структурної цілісності цитоплазматичної мембрани і функціонування пов'язаних з нею ферментних систем. При видаленні з солоного середовища, їх клітинна стінка розчиняється, а цитоплазматична мембрана розпадається на дрібні фрагменти.

Цитоплазматична мембрана галофільних мікроорганізмів має характерні риси будови — вона складається з близько 1/3 ліпідів і 2/3 різних білків, включаючи звичайні набори флавопротеїнів і цитохромів. Основна маса ліпідів екстремальних галофілів відрізняється тим, що в їх молекулі гліцерин пов'язаний з фітанолом, а не з залишками жирних кислот. Також клітинні мембрани екстремальних галофілів містять багато каротиноїдних пігментів, основний з яких — бактеріоруберін), що обумовлюють забарвлення колоній від рожевого до червоного кольору і червоно-оранжевого кольорів, що має для галофілів важливе значення як засіб захисту проти надмірної радіації, так як для місць їх проживання характерна висока освітленість.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Tolstoukhov, Anatoliĭ.; Толстоухов, Анатолій.; Vseukraïnsʹka ekolohichna liha; Всеукраїнська екологічна ліга. (2007-2008). Ekolohichna ent︠s︡yklopedii︠a︡. Kyïv. ISBN 978-966-8670-41-1. OCLC 858161396. 
  2. Про галофілів у Біологічному словнику. Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 7 липня 2010. 

Посилання ред.