Гайнц-Гюнтер Гудеріан

Гайнц-Гюнтер Гудеріан (нім. Heinz-Günther Guderian; 23 серпня 1914, Гослар — 25 вересня 2004, Бонн) — німецький офіцер, оберстлейтенант вермахту, генерал-майор і інспектор бронетанкових військ бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Гайнц-Гюнтер Гудеріан
нім. Heinz-Günther Guderian
Народився	23 серпня 1914(1914-08-23) Гослар, Нижня Саксонія, Німеччина
Помер	25 вересня 2004(2004-09-25) (90 років) або 24 вересня 2004(2004-09-24) (90 років) Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Поховання	Гослар
Країна	Німеччина
Діяльність	письменник, військовослужбовець
Alma mater	Прусська військова академія
Знання мов	німецька
Учасник	Друга світова війна
Роки активності	з 1935
Військове звання	Генерал-майор
Батько	Гейнц Вільгельм Гудеріан
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Нагрудний знак «За поранення» в сріблі Командор ордена За заслуги перед ФРН Нагрудний знак «За танкову атаку»
Медіафайли у Вікісховищі

Старший син генерала-полковника вермахту Гайнца Вільгельма Гудеріана, засновника німецьких танкових військ.

Біографія

1 квітня 1933 року розпочав свою офіцерську кар'єру в німецькій армії, ставши кадетом. У 1935 році став лейтенантом, служив батальйонним і полковим ад'ютантом і командиром роти в 1-му і 35-му танкових полках.

Брав участь у Польській і Французькій кампаніях, під час останньої був двічі поранений.

До 1942 році закінчив офіцерський коледж Генерального штабу і в 1942 році і призначений командиром підрозділу бронемашин в складі 116-ї танкової дивізії, проходячи стажування при штабі дивізії.

У 1943 році Гайнц-Гюнтер отримав звання оберст-лейтенанта і став офіцером штабу по операціях в 116-ї танкової дивізії.

Також за війну він написав кілька пропагандистських есе для книги про німецькі танкові війська.

У 1956 році він почав службу оберст-лейтенантом в німецькому Бундесвері, в 1958 році - командир 3-го танкового батальйону, пізніше - 174-го батальйону і 14-ї танкової бригади. Потім займав штабні посади.

У 1967 році, як і його батько, став інспектором танкових військ. У 1972 році йому було присвоєно звання генерал-майора. У 1974 році пішов у відставку.

Сім'я

Мав 5 дітей. Один із синів в 1972 році поступив на службу лейтенантом в легку піхоту бундесверу.

Звання

• Лейтенант (1 квітня 1935)
• Оберлейтенант (1 червня 1938)
• Гауптман (1 серпня 1940)
• Майор (1 січня 1943)
• Оберстлейтенант (9 листопада 1944)
• Оберст (29 липня 1960)
• Бригадний генерал (18 травня 1963)
• Генерал-майор (2 жовтня 1968)

Нагороди

• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За танкову атаку»
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі
• Хрест Воєнних заслуг 2-го класу з мечами
• Лицарський хрест Залізного хреста (5 жовтня 1944) — тричі був представлений до нагороди; вручений його батьком генерал-полковником Гудеріаном.
• Командорський хрест ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (21 грудня 1972)

Бібліографія

• From Normandy to the Ruhr: With the 116th Panzer Division in WWII (The Aberjona Press, 2001) ISBN 0-9666389-7-2
• Das letzte Kriegsjahr im Westen: Die Geschichte der 116. Panzer-Division, Windhunddivision, 1944–1945, SZ-Offsetdruck-Verlag, Sankt Augustin 1997, ISBN 3-932436-01-6
• Panther-Fibel, Melchior Verlag (Neudruck von 2009), ISBN 978-3941555396
• Die Tigerfibel ... sooo ’ne schnelle Sache, Melchior Verlag (Neudruck von 2009), ISBN 978-3941555235

Література

• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Prominente ohne Maske, FZ-Verlag, 1986, ISBN 3924309019